ЧМУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
чмут «пустун»
утворення, що виникло внаслідок ускладнення кореня псл. mǫt- (пор. mǫtiti «мутити») експресивним префіксом čь-;
п. czmut «баламут, шахрай, брехун» запозичене з української або білоруської мови;
р. [чмут] «шахрай», бр. чмут, др. чмутъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чмуд
«(образливе слово) паскуда, огидна, соромітна людина»
чмутли́вий
«розумний, дотепний»
чму́тни́к
«пустун»
чмутова́ти
«пестити, милувати»
чмутови́тий
«майстер на вигадки»
чмутови́ха
«пустуха, вигадниця, плутяга»
чмутува́ти
«пустувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чмут | білоруська |
| чмутъ «тс.» | давньоруська |
| czmut «баламут, шахрай, брехун» | польська |
| mǫt- (пор. mǫtiti «мутити») | праслов’янська |
| чмут «шахрай» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України