ЧЛЕНИСТА — ЕТИМОЛОГІЯ

член «відокремлювана частина тіла людини або тварини; (спец.) одна із частин якогось цілого; особа як частина якоїсь спільноти (організації, об’єднання і под.)»

псл. *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о);
давніша форма *kеlnъ;
в українській мові запозичення з церковнослов’янської, про що свідчать фонетика і суто книжний характер слова;
чергуванням пов’язане з псл. kolěno «коліно; кривина; покоління, рід»;
споріднене з лит. kelỹs «коліно», kálnas «гора», kélti «піднімати», лтс. celіs «коліно», ķe̦l˜na «нога курки» (Osten-Sacken IF 24, 245; Mühl.–Endz. 2, 362), гр. ϰω̃λον «частина тіла (член)», ϰολωνός «пагорок», дінд. káta (‹ *kol-to-) «стегно»;
іє. *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»;
зближення з н. Gelenk «суглоб», англ. link «член» ‹ пгерм. *hlenk- ‹ іє. *klenk-, з допущенням метатези (Machek ESJČ 105), малопереконливе;
значення «член якоїсь організації» виникло з початкового «член суду» (Смирнов 325);
р. член «член», [челено́] «три нижніх ряди кола зрубу», бр. член «член», др. члѣнъ, членъ «частина тіла», чланъкъ, челонъ «тс.», п. człon «член, складник, ланка», ч. člеn «член (організації); артикль», článek «суглоб; стаття», слц. člеn «член (організації); артикль», článok «суглоб; стаття», вл. čłîn «член (організації); частина чогось цілого», нл. cłonk «тс.», болг. м. член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону», схв. чла̑н «член (організації); суглоб; стаття закону», слн. člén «артикль; параграф», člán «член (організації)», цсл. члѣнъ «частина тіла»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зчленівни́й
зчленува́ння
недочле́нці «з нерівною кількістю пальців ніг»
не́член «той, що не є членом якоїсь спільноти»
почле́нний
челе́н «член»
челенко
челенок «кістка, суглоб пальця»
чле́ник (зоол.)
чле́ни́стий
члени́ти
члені́вство «членство»
чле́нний
чле́нство
членува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
link «член» англійська
член «член» білоруська
член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» болгарська
čłîn «член (організації); частина чогось цілого» верхньолужицька
káta «стегно» (‹ *kol-to-) давньоіндійська
члѣнъ давньоруська
*kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости» індоєвропейська
celіs «коліно» латиська
kelỹs «коліно» литовська
член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» македонська
cłonk «тс.» нижньолужицька
Gelenk «суглоб» німецька
człon «член, складник, ланка» польська
*hlenk- прагерманська
*čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о) праслов’янська
kolěno «коліно; кривина; покоління, рід» праслов’янська
член «член» російська
н «член (організації); суглоб; стаття закону» сербохорватська
člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» словацька
článok «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» словацька
člén «артикль; параграф»«член (організації)» словенська
člán «артикль; параграф»«член (організації)» словенська
челено́ «три нижніх ряди кола зрубу» українська
членъ «частина тіла» українська
чланъкъ українська
челонъ «тс.» українська
члѣнъ «частина тіла» церковнослов’янська
člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» чеська
článek «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» чеська
*kеlnъ ?
kálnas «гора» ?
kélti «піднімати» ?
ķe̦l˜na «нога курки» ?
ϰω̃λον «частина тіла (член)» ?
ϰολωνός «пагорок» ?
*klenk- ?
значення «член якоїсь організації» ?
початкового «член суду» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України