ЧИТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чита́ти «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]»
іє. *kĭtō, *kei̯t-tei/skitō, skei̯t-tei;
споріднене з лтс. šķìetu, šķist «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. skaitaũ, skaitóti «лічити, рахувати; читати», дінд. cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. čikiϑvā˚ «той, що розмірковує»;
псл. čitati, ітеративна форма до čisti «читати»;
р. чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чыта́ць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. czytać «читати; [рахувати, лічити]», ч. čítatі «читати; рахувати», čisti «читати; шанувати», слц. čítat’ «читати; рахувати», вл. čitać «читати», нл. cytaś «тс.», болг. чета́ «читаю; викладаю», почи́там «шаную», м. чита «читає», схв. чѝтати «читати», слн. čítati «тс.», стсл. чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́читаний
«прочитаний; [зачитаний Г]»
ви́читати
ви́чити
«повчання»
ви́читка
вичи́тування
зачита́ти
зчита́ти
зчи́тка
зчи́тувач
зчи́тувачка
начи́таний
начита́ти
нече́тний
«нечіткий»
нечите́льний
«нечіткий, нерозбірливий»
одчи́тувати
«виявляти при читанні, вибирати»
пере́чит
«?»
перечо́т
«перелік Нед; (у виразі на перечо́т) у наявності Нед»
підчи́тувач
по́чет
почита́ти
почи́тувати
почти́вий
пошти́вий
чете́ць
«читач»
чита́бельний
чита́ка
«читець»
чита́лка
«читальний зал»
чита́льник
«читач; постійний відвідувач читальні»
чита́льня
чи́таний
чи́танка
«книга для читання; читання»
чита́ння
«читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]»
чита́тель
чита́тельство
«читаюча публіка, читаючий світ»
чита́цький
чита́ч
чите́льник
«читець, читач»
чите́ць
«декламатор; [читач Г]»
чите́цький
читка
чи́тки́й
«чіткий, розбірливий, зручний для читання»
читли́вий
читни́й
«тс.»
чтець
«тс.»
чти́тель
«шанувальник»
чти́ти
«шанувати, поважати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čikiϑvā˚ «той, що розмірковує» | авестійська |
| чыта́ць | білоруська |
| чета́ «читаю; викладаю» | болгарська |
| čitać «читати» | верхньолужицька |
| cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє» | давньоіндійська |
| чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися» | давньоруська |
| *kĭtō | індоєвропейська |
| šķìetu | латиська |
| skaitaũ | литовська |
| чита «читає» | македонська |
| cytaś «тс.» | нижньолужицька |
| czytać «читати; [рахувати, лічити]» | польська |
| čitati | праслов’янська |
| чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]» | російська |
| чѝтати «читати» | сербохорватська |
| čítat' «читати; рахувати» | словацька |
| čítati «тс.» | словенська |
| чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати» | старослов’янська |
| чьсти | українська |
| чести «тс.» | українська |
| почи́там «шаную» | українська |
| čítatі «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| *kei̯t-tei/skitō | ? |
| skei̯t-tei | ? |
| šķist «думати» | ? |
| skaitóti «лічити, рахувати; читати» | ? |
| čisti «читати» | ? |
честь «шана, повага; гідність»
пов’язане з псл. čьsti, čisti (čьtǫ) «читати; лічити, рахувати; шанувати», укр. чита́ти, стсл. чисти «тс.»;
іє. *ku̯itti-;
споріднене з лтс. šķist (šķìеtu) «мислити», дінд. cítti- «мислення, намір», ав. čisti- «мислення, розуміння», а також з дінд. cḗtatі «спостерігає, помічає, думає»;
псл. čьstь;
р. честь «честь», бр. чэсць, др. чьсть, п. сześć, ч. čest, слц. čest’, вл. česć, нл. cesć, болг. м. чест, схв. ча̑ст, слн. část, стсл. чьсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безче́сний
безче́стити
безче́стя
за́чесно
«шанобливо»
збезче́стити
знечести́ти
нечести́вець
нечести́вий
не́честь
нече́стя
обезче́стити
перечестува́ти
«по черзі виголосити тост»
поче́сна
«пам’ятна записка»
поче́сне
«частування»
поче́сний
поче́стка
«частування»
по́честь
«шана»
поче́стя
«побожність»
поче́ськи
«як слід»
поче́ський
«почесний»
че́сний
че́сник
«виночерпець»
че́сниця
«чесна людина»
чесно́та́
чеснотли́вий
чесня́к
«чесна людина»
чествува́ти
«шанувати; частувати»
че́стев
«по-доброму, чесно»
че́стен
че́стень
«пам’ятник, монумент»
чести́вець
«порядна людина»
чести́вий
«чесний, моральний»
чести́вно
«чесно; шанобливо»
чести́тель
«шанувальник»
чести́ти
че́стію
честува́ти
«вшановувати»
честь
че́стю
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čisti- «мислення, розуміння» | авестійська |
| чэсць | білоруська |
| чест | болгарська |
| česć | верхньолужицька |
| cítti- «мислення, намір» | давньоіндійська |
| cḗtatі «спостерігає, помічає, думає» | давньоіндійська |
| чьсть | давньоруська |
| *ku̯itti- | індоєвропейська |
| šķist «мислити» (šķìеtu) | латиська |
| чест | македонська |
| cesć | нижньолужицька |
| сześć | польська |
| čьsti | праслов’янська |
| čьstь | праслов’янська |
| честь «честь» | російська |
| ст | сербохорватська |
| čest' | словацька |
| část | словенська |
| чисти «тс.» | старослов’янська |
| чьсть | старослов’янська |
| чита́ти | українська |
| čest | чеська |
чи́тниця «зоант, Zoanthus» (вид коралів)
очевидно, похідне від чита́ти (тут чита́ти моли́тви);
штучне слово, утворене як часткова калька за зразком н. Rosenkranz «чотки; (зоол.) трубчатка рожева, Sertularia rosacea»;
приводом для зближення могло стати застосування перлин і коралів у подвійній функції – і прикрас, і чоток (пор. п. paciorki «намисто; (заст.) чотки»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Rosenkranz «чотки; (зоол.) трубчатка рожева, Sertularia rosacea» | німецька |
| чита́ти (тут чита́ти моли́тви) | ? |
чітки́й «розбірливий, виразний, зручний для читання»
утворення за допомогою суфікса (-ъ)к(ъ) від др. чьсти, читати «читати; лічити, рахувати» (первісне значення слова «зручний для рахування, читання, такий, що рахується, читається»), пор. ковки́й «такий, що кується», ламки́й «такий, що ламається» і под;
р. чёткий «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чьсти | давньоруська |
| чёткий «тс.» | російська |
| (-ъ)к(ъ) | ? |
| читати «читати; лічити, рахувати» (первісне значення слова «зручний для рахування, читання, такий, що рахується, читається») | ? |
| ковки́й «такий, що кується» | ? |
| ламки́й «такий, що ламається» | ? |
чи́та́вий «великий; порядний; добрий Г, Нед; сильний, здоровий; цілий, непошкоджений; розумний; спритний; докладний; точний; (у виразі чи́тава вісь) корінна вісь Нед»
припущення про зв’язок із псл. čіsti «рахувати, цінувати» (Младенов 686; Mikl. EW 38) менш вірогідне;
утворене від čitъ «тс.», що зіставляється з лит. kíetas «твердий, жорсткий; тупий; крутий», лтс. ciêts «твердий, жорсткий»;
псл. čitavъ(jь) «цілий, непошкоджений»;
р. [чи́тий] «твердий», болг. м. чи́тав «цілий, непошкоджений», схв. чи̏тав, чи̏т «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чи́тав «цілий, непошкоджений» | болгарська |
| ciêts «твердий, жорсткий» | латиська |
| kíetas «твердий, жорсткий; тупий; крутий» | литовська |
| чи́тав «цілий, непошкоджений» | македонська |
| čіsti «рахувати, цінувати» | праслов’янська |
| čitavъ(jь) «цілий, непошкоджений» | праслов’янська |
| чи́тий «твердий» | російська |
| тав | сербохорватська |
| т «тс.» | українська |
| čitъ «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України