ЧИРЯКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

чиря́к «фурункул»

псл. čirъ «затвердіння; твердий опух», čir’akъ «чиряк»;
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з гр. σϰίρρος або σϰĩρος «тс.», які не мають певної етимології (Frisk II 734; Boisacq 877);
підставу для цього зближення дають також форми з початковим šč-, можливо, первісні (пор. болг. щирей «чиряк», п. [szczyrawka] «тс.» і под.), що безпосередньо відповідають грецьким словам (Machek Slavia 26, 134);
існує припущення про походження слов’янського слова з первісного *ker- «різати» (Ильинский РФВ 70, 258–260);
подібність до тат. чаг. čir «чиряк», кирг. чири «гнити», тур. čirik «гній» (Gombocz RSl 7, 187) є, можливо, випадковою;
р. чи́рей «чиряк», [чиря́к], бр. [цыр] «гриб на дереві», п. czyrak «чиряк», ч. čir, болг. чи́рка, чир, м. чир, схв. чи̑р, [чи̑рjак], слн. čír, čirják, стсл. чиръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чирачи́ця «тс.»
чи́рка
чирякува́тий
чиря́чка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цыр «гриб на дереві» білоруська
чи́рка болгарська
σϰίρρος або σϰĩρος «тс.» грецька
чири «гнити» киргизька
чир македонська
czyrak «чиряк» польська
čirъ «затвердіння; твердий опух» праслов’янська
чи́рей «чиряк» російська
р сербохорватська
čír словенська
čirják словенська
чиръ «тс.» старослов’янська
čir «чиряк» татарська
čirik «гній» турецька
чиря́к українська
чир українська
рjак українська
čir «чиряк» чагатайська
čir чеська
čir'akъ «чиряк» ?
šč- ?
*ker- «різати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України