ЧИНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чини́ти «робити; ставити тісто; (про тварин) народжувати; дубити, вичинювати; [(про змію) класти яйця Г]»
псл. činiti «робити» (‹ «стежити за порядком»), похідне від činъ «порядок, дія»;
р. чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти», бр. чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)», др. чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти», п. czynić «робити», ч. činit «робити, складати», слц. činit’ «тс.», вл. činić «робити, діяти; поводитися», нл. cyniś «тс.», болг. чѝня «роблю; маю певну ціну», м. чини «робить; складає; коштує», схв. чѝнити «робити, складати», слн. заст. číniti «тс.», стсл. чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чинка
зачимба́рити
«зарізати кабана»
зчи́нки
«полова»
начини́ти
на́чинка
на́чи́ння
«посуд»
підчи́нка
«оборка на подолі спідниці»
пі́дчинки
«висівки, полова»
подрозчинить
«додати борошна в тісто до замісу; збільшити кількість розчиненого тіста»
подчинить
«підсипати борошна в тісто перед замісом»
при́тінь
«тс.»
причи́н
«протрава; дубильна яма; посуд для дублення»
причи́на
«причина; хвороба»
причи́ний
причи́ник
причи́нний
«психічно хворий»
причи́нок
«зауваження»
причи́няний
«протравлений дуб»«прикадок, посуд для дублення»
(у сполученні причи́няний дуб)(у сполученні причи́няний прикадок)
причиня́ник
«тс.»
причиня́ти
«прикривати, прихлопувати; [додавати; готувати розчин (на хліб та ін.) ДзАтл]»
причі́н
«назва розчину (для хліба та ін.)»
причі́на
счи́нки
«полова»
счиня́ти
«чистити збіжжя»
(у сполученні счиня́ти збі́жжя)
учи́нок
учиня́ти
чимба́рство
«чинбарство»
чинба́
«чиньба, приготування»
чинба́р
чинбаре́нко
«син чинбаря»
чинба́рити
«чинити, вичинювати шкіру»
чинбари́ха
«дружина чинбаря»
чинбарі́вна
«дочка чинбаря»
чинба́рний
чинба́рня
чинба́рство
чи́нений
чини́тель
«виконувач»
(у виразі ч. закону)
чині́та
«чарівник»
чи́нка
«вичинка шкіри»
чинки́
«чари»
чи́нний
чиньба́
«вичинка; термосіння, побої»
чиня́нка
«бомба, начинена порохом»
чиня́ти
«тс.»
чіньки
«чари»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)» | білоруська |
| чѝня «роблю; маю певну ціну» | болгарська |
| činić «робити, діяти; поводитися» | верхньолужицька |
| чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти» | давньоруська |
| чини «робить; складає; коштує» | македонська |
| cyniś «тс.» | нижньолужицька |
| czynić «робити» | польська |
| činiti «робити» (‹ «стежити за порядком») | праслов’янська |
| чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти» | російська |
| чѝнити «робити, складати» | сербохорватська |
| činit' «тс.» | словацька |
| číniti «тс.» | словенська |
| чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати» | старослов’янська |
| činit «робити, складати» | чеська |
| činъ «порядок, дія» | ? |
| číniti «тс.» | ? |
чи́ни «місце, де перехрещуються нитки основи; кілочки у снувалки»
припущення про походження з свн. schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи», нвн. Schiene «рейка» (Machek ESJČ 103) викликає сумнів;
далі зіставляється з лит. skiemuõ, мн. skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті», лтс. šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-);
споріднене з псл. činъ і cěnъ, р. [це́ны] «пасма в нитках»;
іє. *(s)kei̯-n-, похідне з суф. -n- від іє. *(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати»;
псл. činъ;
лексико-семантичне утворення, пов’язане з псл. činiti, укр. чини́ти, з первісним значенням «лад, порядок, упоряджування»;
пор. болг. [чи́нем] «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків», [чино́свам] «поправляю; латаю; намічаю», схв. [чи̏нкати] «витягати пасмо з клаптя»;
р. [цен] «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів», бр. [цыны́] «дощечки, що розділяють основу», др. чинъ «нитка пряжі, тканини», п. czyny «дощечки в кросні ткацького верстата», ч. činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки», слц. činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась», болг. [чин] «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі», схв. чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чи́новат(н)а ли́ства
«частина снувалки, за допомогою якої робляться чини»
чинова́т(н)ий
чи́новат(н)ий
чинова́т(н)ий мі́ток
«міток (міра ниток), у якому одне пасмо має 30 ниток замість 60»
чи́новате полотно́
«полотно, під час ткання якого нитки основи в чинах перехрещуються не пара з парою, а кожні три з одною»
чи́новатий
чинова́тина
«чиновате полотно»
чи́новатною
«спосіб ткання»
чинова́ть
«тс.; міток (міра ниток), у якому одне пасмо з 30 ниток замість 60»
чіни
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цыны́ «дощечки, що розділяють основу» | білоруська |
| чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків» | болгарська |
| чин «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі» | болгарська |
| чинъ «нитка пряжі, тканини» | давньоруська |
| *(s)kei̯-n- | індоєвропейська |
| *(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати» | індоєвропейська |
| šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-) | латиська |
| skiemuõ | литовська |
| Schiene «рейка» | нововерхньонімецька |
| czyny «дощечки в кросні ткацького верстата» | польська |
| činъ | праслов’янська |
| činъ | праслов’янська |
| činiti | праслов’янська |
| це́ны «пасма в нитках» | російська |
| цен «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів» | російська |
| чи̏нкати «витягати пасмо з клаптя» | сербохорватська |
| чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою» | сербохорватська |
| schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи» | середньоверхньнімецька |
| činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась» | словацька |
| чини́ти | українська |
| činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки» | чеська |
| skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті» | ? |
| -n- | ? |
| значенням «лад, порядок, упоряджування» | ? |
| чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків» | ? |
| чино́свам «поправляю; латаю; намічаю» | ? |
відчини́ти «відкрити; відімкнути»
розглядається також (Непокупный 86–88; Лучыц–Федарэц БЎІ 41; Fraenkel Slavia 13/1, 11) як паралель до лит. atidarýti «відчинити», букв. «від-робити», лтс. atdarît, нвн. aufmachen» «тс.», лит. uždarýti «зачинити», лтс. àizdarît, нвн. zumachen «тс.»;
префіксальні утворення від дієслова чини́ти «робити, творити», що виникли, очевидно, в результаті заміни семантично тотожних давніших форм др. отворити, затворити, у яких основа -творити букв. «робити, чинити» утворилася шляхом перерозподілу префікса оту дієслові от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти», спорідненої з воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання», вере́я та ін;
р. [отчини́ть, зачини́ть, расчини́ть], бр. адчыні́ць, зачыні́ць, прачыні́ць, прычыні́ць, расчыні́ць, п. [zaczynić] «загородити», слц. [priečin] «перегородка», вл. začinic «зачинити», нл. pśizacyniś «зачинити», huwotcyniś «відчинити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відчиня́ти
зачини́ти
«закрити; замкнути»
одчини́ти
причини́ти
прочини́ти
розчини́ти
«розкрити»
(двері, вікно)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адчыні́ць | білоруська |
| začinic «зачинити» | верхньолужицька |
| отворити | давньоруська |
| atdarît | латиська |
| àizdarît | латиська |
| atidarýti «відчинити» | литовська |
| uždarýti «зачинити» | литовська |
| pśizacyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
| huwotcyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
| aufmachen» «тс.» | нововерхньонімецька |
| zumachen «тс.» | нововерхньонімецька |
| zaczynić «загородити» | польська |
| отчини́ть | російська |
| priečin «перегородка» | словацька |
| зачини́ть | українська |
| расчини́ть | українська |
| зачыні́ць | українська |
| прачыні́ць | українська |
| прычыні́ць | українська |
| расчыні́ць | українська |
| чини́ти «робити, творити» | ? |
| затворити | ? |
| творити | ? |
| от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти» | ? |
| воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання» | ? |
| вере́я | ? |
зло́чин
значення вчиненого зла, мабуть, пізніше;
складне слово, утворене з основ іменника зло і дієслова чини́ти;
спочатку, очевидно, означало «той, хто чинить зло» (як зло́дій);
бр. злачы́нства, п. złoczyństwo, ч. слц. zločin, вл. złocink, м. злочин, слн. zločìn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злочи́нець
злочи́нний
злочи́нницький
злочи́нство
злочинца
злочіинок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злачы́нства | білоруська |
| złocink | верхньолужицька |
| злочин | македонська |
| złoczyństwo | польська |
| zločin | словацька |
| zločìn | словенська |
| zločin | чеська |
| зло | ? |
| чини́ти | ? |
ро́зчи́н «рідка суміш»
пор. також ч. zadělati «розчинити (на хліб)»;
похідні утворення від чини́ти «робити, готувати»;
пор. аналогічний семантичний розвиток у р. раство́р «розчин», раствори́ть «зробити розчин», [твори́ть, притвори́ть] «тс.»;
бр. ро́шчына «розчина; розчин», [рашчы́на] «розчина», рашчыні́ць «зробити розчину», [учыні́ць] «приготувати розчину», п. rozczyn «розчина; розчин», rozczynіć «розчинити в рідині»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́чи́н
«розчина»
причи́на
«тс.»
причиня́ти
«розчиняти (тісто)»
ро́зчи́на
розчини́ти
«розвести в рідині»
розчи́нний
розчи́нник
розчи́нювальний
розчиня́льник
ро́щина
учини́ти
«зробити розчину»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́шчына «розчина; розчин» | білоруська |
| рашчы́на «розчина» | білоруська |
| рашчыні́ць «зробити розчину» | білоруська |
| учыні́ць «приготувати розчину» | білоруська |
| rozczyn «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| rozczynіć «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| раство́р «розчин» | російська |
| раствори́ть «зробити розчин» | російська |
| твори́ть «тс.» | російська |
| притвори́ть «тс.» | російська |
| чини́ти «робити, готувати» | українська |
| zadělati «розчинити (на хліб)» | чеська |
пое́зія
лат. poēsis «поезія, мистецтво поезії» походить від гр. ποίησις «тс.; віршований твір, поема; творчість; виготовлення», ποίητής «творець, поет», пов’язаних з ποιεĩν «робити, виготовляти; будувати; діяти; народжувати; складати, творити», спорідненим з псл. činiti «робити, виробляти», укр. чини́ти;
запозичено, можливо, через польське і через російське посередництво, з латинської мови;
р. поэ́зия, бр. паэ́зiя, п. poezja, ч. poezie, poesie, слц. poézia, вл. poezija, болг. пое́зия, м. поезиjа, схв. пòēзиjа, слн. poezíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пое́ма
пое́т
поетиза́ція
поетизува́ти
пое́тика
поети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паэ́зiя | білоруська |
| пое́зия | болгарська |
| poezija | верхньолужицька |
| ποίησις «тс.; віршований твір, поема; творчість; виготовлення» | грецька |
| ποίητής «творець, поет» | грецька |
| ποιεĩν «робити, виготовляти; будувати; діяти; народжувати; складати, творити» | грецька |
| poēsis «поезія, мистецтво поезії» | латинська |
| поезиjа | македонська |
| poezja | польська |
| činiti «робити, виробляти» | праслов’янська |
| поэ́зия | російська |
| пòēзиjа | сербохорватська |
| poézia | словацька |
| poezíja | словенська |
| чини́ти | українська |
| poezie | чеська |
| poesie | чеська |
чине́нник «стовпова дорога Г; брукована чи шосейна дорога ДзАтл. II 212»
очевидно, віддієслівне утворення від чини́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чини́ти | ? |
причанда́ли «речі, приладдя»
виводиться (Фасмер–Трубачев ІІІ 369) від р. чини́ть «чинити» з вторинним -д-;
не цілком ясне;
р. причинда́лы «причандали», [причанда́лы], бр. прычында́лы «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
преченда́ли
причанда́л
(одн.)]
причанда́лля
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прычында́лы «тс.» | білоруська |
| чини́ть «чинити» | російська |
| причинда́лы «причандали» | російська |
| причанда́лы | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України