ЧИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. čikъ;

звуконаслідувальний вигук на позначення коротких рівномірних звуків (напр., при стуканні, різанні), пор. близькі за значенням лит. čìk «про крик дятла», р. чикчири́к «про цвірінькання горобця», болг. чи́к-чири́к «вигук, що передає спів птахів», м. чик-чирик, схв. čik-čirik «тс.»;

р. чик «про удар, швидке розрізання», бр. чык «тс.», п. [сzyk] «про короткі уривчасті звуки (стукіт годинника, спів птаха, зломлення чогось)», схв. чик «про голос переляканого королька»;

утворення, що походить від звуконаслідувального вигуку чик;

назва могла виникнути через те, що в’юни при витягненні з води видають характерний писк (Рыбы СССР 227);

очевидно, утворення від звуконаслідувального вигуку чик;

ч. слц. слн. čík, схв. чик;

звуконаслідувальне утворення;

назва мотивується криком птаха, подібним до чекчек;

пор. iнші його назви чикоті́й, чик, чок, шика́ч;

чергуванням голосних пов’язане з формами, утвореними від псл. *čьk- (типу п. czkać «ікати», р. [прочкну́ть] «проткнути»);

звуконаслідувальне слово, похідне від вигуку čikъ;

псл. čіkati;

р. [чи́кать] «бити, вдаряти; ударяти в м’яч палицею (у грі в чиж); видавати звук, подібний до легкого тріску», бр. чы́каць «різати», п. [сzykać] «стукати (про годинник)», ч. čikati «скоса дивитися», вл. čikać «лоскотати», болг. [чи́кам] «копаю вперше (тютюн); ударяю когось і в такий спосіб усуваю з гри», схв. чи̏кати «видавати звук «чик» (напр., про косу)», чѝкати «жувати тютюн», слн. číkati «жувати тютюн; плювати»;