ЧЕСТВУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
честь «шана, повага; гідність»
псл. čьstь;
пов’язане з псл. čьsti, čisti (čьtǫ) «читати; лічити, рахувати; шанувати», укр. чита́ти, стсл. чисти «тс.»;
споріднене з лтс. šķist (šķìеtu) «мислити», дінд. cítti- «мислення, намір», ав. čisti- «мислення, розуміння», а також з дінд. cḗtatі «спостерігає, помічає, думає»;
іє. *ku̯itti-;
р. честь «честь», бр. чэсць, др. чьсть, п. сześć, ч. čest, слц. čest’, вл. česć, нл. cesć, болг. м. чест, схв. ча̑ст, слн. část, стсл. чьсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безче́сний
безче́стити
безче́стя
за́чесно
«шанобливо»
збезче́стити
знечести́ти
нечести́вець
нечести́вий
не́честь
нече́стя
обезче́стити
перечестува́ти
«по черзі виголосити тост»
поче́сна
«пам’ятна записка»
поче́сне
«частування»
поче́сний
поче́стка
«частування»
по́честь
«шана»
поче́стя
«побожність»
поче́ськи
«як слід»
поче́ський
«почесний»
че́сний
че́сник
«виночерпець»
че́сниця
«чесна людина»
чесно́та́
чеснотли́вий
чесня́к
«чесна людина»
чествува́ти
«шанувати; частувати»
че́стев
«по-доброму, чесно»
че́стен
че́стень
«пам’ятник, монумент»
чести́вець
«порядна людина»
чести́вий
«чесний, моральний»
чести́вно
«чесно; шанобливо»
чести́тель
«шанувальник»
чести́ти
че́стію
честува́ти
«вшановувати»
честь
че́стю
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čisti- «мислення, розуміння» | авестійська |
| чэсць | білоруська |
| чест | болгарська |
| česć | верхньолужицька |
| cítti- «мислення, намір» | давньоіндійська |
| cḗtatі «спостерігає, помічає, думає» | давньоіндійська |
| чьсть | давньоруська |
| *ku̯itti- | індоєвропейська |
| šķist «мислити» (šķìеtu) | латиська |
| чест | македонська |
| cesć | нижньолужицька |
| сześć | польська |
| čьstь | праслов’янська |
| čьsti | праслов’янська |
| честь «честь» | російська |
| ст | сербохорватська |
| čest' | словацька |
| část | словенська |
| чисти «тс.» | старослов’янська |
| чьсть | старослов’янська |
| чита́ти | українська |
| čest | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України