ЧЕСАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
че́са́ти «опоряджати волосся; микати, чухрати; швидко бігти, йти, говорити; бити, рубати; шпетити»
псл. česati (‹ *česti), чергуванням голосних пов’язане з коса1;
споріднене з лит. kasóti «чесати», kàsti «рити, копати», лтс. kasît «чесати; шкребти; гребти», kast «тс.», дінд. kacchū́ṣ «короста», гр. ϰέσϰεον (ϰεσϰέον) «клоччя», ξέω «стругаю, обтісую», ірл. сír (‹*kēsrā) «гребінець», дісл. haddr ( *hazdaz) «волосся на голові в жінки», хет. kišša- «чесати, причісувати»;
іє. *kes-/ks- «чесати, рити, шкребти»;
р. чеса́ть «чесати», бр. часа́ць, др. чесати, п. czesać, ч. česati, слц. česat’, вл. česać, нл. cesaś, полаб. cesǝt, болг. че́ша «чешу», м. чеша «чеше», схв. чѐсати, слн. česáti, стсл. чєсати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чески
«вичіски»
ви́чіска
ви́чіски
(спец.)
за́чіс
за́чіси
«зачіска»
за́чіска
«впорядковане волосся; жмут льону, вплетений у волосся молодої»
зчіс
на́чіс
начісни́й
начо́си
нечо́са
одчеса́ти
«відтяти»
очі́с
(спец.)
пачесовачка
«щітка для чесання льону»
паче́стє
«пачоси»
па́чесувати
«чесати льон щіткою»
па́чеся
«тс.»
пачі́ска
«залишок клоччя на щітці»
пачіски́
«вичіски, начоси»
па́чісник
«клоччя»
пачісня́ний
пачісувати
«тс.»
па́чо́си
па́чосний
пачо́сній
перечі́с
(спец.)
перечі́ска
(спец.)
перечо́с
«проділ»
по́чіски
«клоччя»
причеса́ння
причі́сування
причі́сувати
причо́скати
«причесати»
ро́зчіс
розчі́ска
чеса́лка
(текст.)
чеса́льний
чеса́льник
(текст.)
чеса́льня
че́санка
«щітка для другого чесання прядива»
чесну́ти
чесону́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| часа́ць | білоруська |
| че́ша «чешу» | болгарська |
| česać | верхньолужицька |
| ϰέσϰεον «клоччя» (ϰεσϰέον) | грецька |
| kacchū́ṣ «короста» | давньоіндійська |
| haddr «волосся на голові в жінки» ( *hazdaz) | давньоісландська |
| чесати | давньоруська |
| *kes-/ks- «чесати, рити, шкребти» | індоєвропейська |
| сír «гребінець» (‹*kēsrā) | ірландська |
| kasît «чесати; шкребти; гребти» | латиська |
| kasóti «чесати» | литовська |
| чеша «чеше» | македонська |
| cesaś | нижньолужицька |
| cesǝt | полабська |
| czesać | польська |
| česati (‹ *česti) | праслов’янська |
| чеса́ть «чесати» | російська |
| чѐсати | сербохорватська |
| česat' | словацька |
| česáti | словенська |
| чєсати | старослов’янська |
| kišša- «чесати, причісувати» | хетська |
| česati | чеська |
| kàsti «рити, копати» | ? |
| kast «тс.» | ? |
| ξέω «стругаю, обтісую» | ? |
закаса́ти «засукати, закачати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. zakasać «засукати, закачати», ст. kasać «підсмикувати, підтикати (сукню), засукувати, закачувати (рукави)» споріднене з укр. [каса́тися] «торкатися, дотикатися», чеса́ти. Мельничук Этимология 1966, 197;
Brückner 222;
Маchek ESJČ 244;
Berп. I 491;
р. [закаса́ть] «заткнути за пояс», бр. закаса́ць «засукати, закачати», слц. zakasatʼ «заправити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підкасат́и
«підіткнути»
(поділ за пояс)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| закаса́ць «засукати, закачати» | білоруська |
| zakasać «засукати, закачати» | польська |
| kasać «підсмикувати, підтикати (сукню), засукувати, закачувати (рукави)» (ст .) | польська |
| закаса́ть «заткнути за пояс» | російська |
| zakasatʼ «заправити» | словацька |
| каса́тися «торкатися, дотикатися» | українська |
| чеса́ти | українська |
коса́ «знаряддя для косіння; вузька смуга суходолу, мис»
псл. kosa, первісно «обрубана жердина, обрубана гілка»;
найближче відповідає дангл. hoss «гілка, паросток», гр. κάστον «дрова»;
зводиться до кореня іє. *kos-/ kes- «різати, скребти», з яким пов’язані також коса́1, ко́сий, чеса́ти;
р. болг. коса́, бр. каса́, п. ч. слц. вл. нл. kosa, полаб. t’ösӑ, м. коса, схв. кóса, слн. kôsa, стсл. коса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зако́ски
«заробітки селян косарюванням»
зако́сок
«затока річки»
кі́ска
«зменш. до коса; [ніж]»
кісни́й
кісни́к
«торговець косами»
кісни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси»
кісни́ця
«сіножать»
кісся́
кі́счик
«косар»
кісьба́
«косовиця»
кішни́ця
«обгороджена сіножать»
кішня́
«косовиця»
коса́к
«великий ніж, яким січуть капусту; (ент.) косарик, Phalangium L. ВеНЗн»
коса́р
«той, хто косить; [(ент.) косарик]»
коса́ра
«сіножать»
коса́рик
«Phalangium L.»
(ент.)
коса́рка
коса́рщина
«пайка косаря за спільну роботу Ж; частування чоловіків після закінчення сінокосу Я»
коса́ш
«косарик»
(ент.)
ко́сень
«липень»
косе́ць
«косар Ж; (ент.) косарик ВеНЗн»
коси́лко
«кісся»
коси́лно
коси́ло
коси́льно
«тс.»
коси́на
«ніж із коси»
косини́ця
«сіножать»
коси́ря
«косовиця, жнива»
коси́ти
косі́й
«косар»
ко́ска
«ніж із коси»
косов'є́
«кісся»
косови́ця
косови́ще
«кісся»
косяни́к
«мантачка»
кося́р
«косарик»
(ент.)
кошани́ця
«скошені вруна чи зелене збіжжя»
кошени́на
«скошена трава; лука»
кошени́ця
«[тс. тж]; кошани́ця»
ко́шинь
«липень»
кошоли́на
«скошене збіжжя»
не́кіс
«некошена смуга, некошена лука»
обкі́с
обкі́ски
«свято на честь закінчення косовиці»
обкоси́тися
«урізатися косою»
пакі́с
«покіс»
перекі́с
«сіножать»
перекоси
«скошене сіно»
підкі́с
покі́с
покісни́й
«прибутковий»
покоса́рки
«обжинки»
покоса́рщина
«гулянка дружин косарів після відходу чоловіків на роботу»
поукісний
пра́кіс
«прибережне сіно»
скіс
(с.-г.)
скісо́к
«невеличка коса; сточена коса; шматок коси, використовуваний як ніж чи бритва»
скосок
«тс.»
скоша́тий
«скошений»
укіс
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́ | білоруська |
| коса́ | болгарська |
| kosa | верхньолужицька |
| κάστον «дрова» | грецька |
| hoss «гілка, паросток» | давньоанглійська |
| *kos- «різати, скребти» | індоєвропейська |
| kes- | індоєвропейська |
| коса | македонська |
| kosa | нижньолужицька |
| t'ösӑ | полабська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| коса́ | російська |
| кóса | сербохорватська |
| kosa | словацька |
| kôsa | словенська |
| коса | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosa | чеська |
коси́ба «віл або корова з загнутими назад рогами»
похідне утворення від кореня кос- «косий, кривий», що, як і коса́, чеса́ти, зводиться до іє. *kes-/ kos-;
ч. [kosiba] «криве дерево; суддівський жезл»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косиба́стий
«такий, що має загнуті назад роги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| кос- «косий, кривий» | українська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosiba «криве дерево; суддівський жезл» | чеська |
ко́сий
псл. *kosъ ‹ іє. *kosŭ- «обрубаний, обрізаний», пов’язане чергуванням голосних з čes- (‹*kes-) у česati, укр. чеса́ти;
споріднене з ав. kasu- «малий», пехл. kas «тс.», перс. [kastar] «молодший», kastan «зменшувати»;
сумнівне виведення (Фасмер II 347) від коса́2 (знаряддя), а також пов’язання з лат. соха «стегно» (Bezzenberger BB 12, 239) або з дінд. cāpa- «дуга» (Petersson AfSlPh 36, 137–138);
р. косо́й, бр. ко́сы, др. косъ, п. вл. kosy, ч. слц. kosý, нл. kosa «укіс, кривина», болг. м. кос, схв. кȍс, слн. kós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зу́кісь
«упоперек, навскоси»
зукі́сьний
«навскісний»
кісько́м
«косо»
коси́на
коси́нець
коси́нчик
косиня́
«кривизна»
коси́ти
«робити чи дивитися косо»
кося́к
«розташований косо предмет; череда, отара, табун, зграя; одвірок, лутка: [шматок сітки; линва на човні; обшита мереживом косинка Дз]»
косяка́
«навскоси»
кося́на
«мотузка біля вітрила»
кося́ч
«біла косинка з мереживом»
на́вкі́с
навкі́сний
навкоси́
навкося́
навкосяка́
навски́
«навскоси»
на́вскіс
навскі́сний
навскі́сник
(спец.)
навскоси́
наи́скось
«навскоси»
наоскоси́
наперекі́с
на́скось
одко́с
«наріжна планка, якою попередньо закріплюються крокви»
око́са
«тс.»
перекі́с
підкі́с
скіс
(спец.)
скісни́й
скі́сок
«позначка на вусі вівці»
ско́са
ско́сий
«коси́й, кривий»
ско́си́стий
«похилий; косий»
скосі́вка
«трикутний рушник»
скосоватий
«тс.»
ско́сом
укі́с
«схил»
укі́сний
укі́сник
(спец.)
уко́сина
(тех.)
уко́систий
«похилий, кривий»
уко́сний
«тс.»
уко́сом
«косо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu- «малий» | авестійська |
| ко́сы | білоруська |
| кос | болгарська |
| kosy | верхньолужицька |
| cāpa- «дуга» | давньоіндійська |
| косъ | давньоруська |
| čes- (‹*kes-) | індоєвропейська |
| *kes- | індоєвропейська |
| česati | індоєвропейська |
| соха «стегно» | латинська |
| кос | македонська |
| kosa «укіс, кривина» | нижньолужицька |
| kastar «молодший» | перська |
| kastan «зменшувати» | перська |
| kas «тс.» | пехлевійська |
| kosy | польська |
| *kosъ | праслов’янська |
| косо́й | російська |
| кȍс | сербохорватська |
| kosý | словацька |
| kós | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ (знаряддя) | українська |
| kosý | чеська |
| *kosŭ- «обрубаний, обрізаний» | ? |
косм «жмут, клубок, пасмо»
псл. kosmъ, суфіксальне утворення від кореня *kes-/ kos- «різати, скребти, дряпати», до якого зводяться також коса́, чеса́ти;
малоймовірним є розгляд (Pisani Paideia 8, 312) псл. kosmъ як наслідку контамінації kosa (волосся) і *koma (гр. κόμη «волосся»);
р. косма́ «пасмо», бр. космачы́ «патли», др. косма «волос», космъ «тс.», п. kosm «пасмо», ч. вл. нл. kosma «волосся», слц. kosmatý «патлатий», болг. ко́съм «волосся», м. косма «вовна, волосся», схв. кòсмат «патлатий», слн. kôsem «жмутик, клаптик», стсл. космъ «волос»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косма́
«тс. Ж; бавовна Я»
косма́к
«пасмо скуйовдженого волосся»
космаки́
«кудли»
косма́тина
«жмут, пасмо»
косма́тити
косматі́й
«патлатий чоловік»
косма́точка
«вівця з пишною вовною»
косма́тый
«кошлатий»
косма́ч
«кудлатий, патлатий; ведмідь (у мові мисливців)»
косма́чити
косма́чка
«нечесана жінка»
косма́шечка
«вівця з пишною вовною»
ко́смик
«клубок, жмут»
косми́на
«пасмо волосся Ж; віл з неправильно посадженими рогами»
косми́стка
«вовна»
косму́н
«ковтун»
косом
«клубок, жмут»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| космачы́ «патли» | білоруська |
| ко́съм «волосся» | болгарська |
| kosma «волосся» | верхньолужицька |
| κόμη | грецька |
| косма «волос» | давньоруська |
| космъ «тс.» | давньоруська |
| косма «вовна, волосся» | македонська |
| kosma «волосся» | нижньолужицька |
| kosm «пасмо» | польська |
| kosmъ | праслов’янська |
| kos- «різати, скребти, дряпати» | праслов’янська |
| *kes- | праслов’янська |
| kosmъ (волосся)(гр. κόμη «волосся») | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| *koma | праслов’янська |
| кòсмат «патлатий» | сербохорватська |
| kosmatý «патлатий» | словацька |
| kôsem «жмутик, клаптик» | словенська |
| космъ «волос» | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosma «волосся» | чеська |
| косма́ «пасмо» | ? |
сі́кти́
псл. *sěkti;
споріднене з лит. ст. įsekti «насікати, насікти», išsekti «висікти», лат. seco «обрізаю», ірл. ésgid «відрубує», двн. segansa «коса», sëga (saga) «пилка»;
іє. *sē˘k-, можливо, з давнішого *k῀s-ek-, похідного від кореня *k῀s-(*k῀es-), збереженого в укр. чеса́ти, коса́ та ін;
р. сечь, бр. сеч, сячы́, др. сѣчи, п. siec, ч. sekati, слц. sekat’, вл. sykać «жати», syc «косити», нл. sekaś, sec, полаб. sect «косити», болг. сека́, м. сече, схв. се̏ћи, сjе̏ћи, слн. sékati, стсл. сѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висі́канка
«биття»
ви́січка
відсі́к
відсі́ктися
«відбитися зброєю»
ві́дсіч
відсі́чка
за́сі́к
засі́ка
«штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]»
засіка́н
«рана на нозі у коня від засічки»
за́січ
«засіка»
засі́ча
засі́чє
«тс.»
за́сі́чка
«рана на нозі коня; засікання, зарубка»
засі́чний
«пов’язаний із засікою»
зсік
«яловичина з верхньої частини стегна»
на́дсі́чка
«надсічене місце»
насі́ка
«дрібно порізана вовна»
насіка́льник
(спец.)
насі́канець
«палка, оправлена гравієм»
насіч
«рана»
на́сі́чка
«надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]»
о́дсіч
осі́чка
пере́січ
«точка перетину»
пере́січа
«перетин»
пере́січка
«перегородка»
підсі́чка
підсі́чний
по́січ
«перелаз»
по́сі́ч
«вулиця в селі»
про́сік
просі́ка
сікавни́ця
«шатківниця»
сікални́ця
«тс.»
сікани́на
«січа; січене м’ясо»
сі́ка́нка
«січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі»
сіка́р
«той, хто січе, б’є різками»
сіка́рня
«дошка, на якій січуть м’ясо»
сікато́р
«шатківниця»
сіка́ч
«знаряддя для січення, рубання; дикий кабан»
сіка́чка
«знаряддя, яким січуть капусту»
сі́ктися
сіку́чий
січ
«січа; [викорчуваний ліс Нед]»
сі́ча
січе́ник
«страва з посіченого м’яса»
сі́чи
«сікти, косити, валити»
сі́чка
«січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]»
січкавни́ця
«шатківниця»
січка́рня
«соломорізка»
січни́й
(мат.)
січови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сеч | білоруська |
| сека́ | болгарська |
| sykać «жати»«косити» | верхньолужицька |
| syc «жати»«косити» | верхньолужицька |
| segansa «коса» | давньоверхньонімецька |
| сѣчи | давньоруська |
| *sē˘k- | індоєвропейська |
| ésgid «відрубує» | ірландська |
| seco «обрізаю» | латинська |
| įsekti «насікати, насікти» | литовська |
| сече | македонська |
| sekaś | нижньолужицька |
| sec | нижньолужицька |
| sect «косити» | полабська |
| siec | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сечь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| sekat' | словацька |
| sékati | словенська |
| сѣшти | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| сячы́ | українська |
| ћи | українська |
| sekati | чеська |
| įsekti «насікати, насікти» | ? |
| išsekti «висікти» | ? |
| *k῀s-ek- | ? |
| *k῀s-(*k῀es-) | ? |
| коса́ | ? |
счо́хнутися «стертися»
пов’язане з п. czochać się «тертися, чухатися», спорідненим з укр. чу́хати, чеса́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czochać się «тертися, чухатися» | польська |
| чу́хати | українська |
| чеса́ти | ? |
підчі́с «перекотиполе, Gypsophila paniculata L.» (бот.)
похідні утворення від чеса́ти;
назви зумовлені зовнішньою подібністю кущів цих рослин до вичесаного волосся;
пор. іншу назву спаржі лікарської [козя борода] Mak;
р. [подчес] «спаржа лікарська»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підчос
«спаржа лікарська, Asparagus officinalis L. Mak»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| подчес «спаржа лікарська» | російська |
| чеса́ти | українська |
ка́рений «позбавлений місця»
не зовсім ясне;
зіставляється (Яворницький 338) з ка́ра;
можливо, повʼязане з п. karencja «встановлений вичікувальний термін», ч. karence, слц. karenсіа «тс.; брак харчування; брак», вл. karenca «строк очікування», схв. карèнција «нужда, нестаток», слн. karénca «брак поживних речовин в організмі; вичікувальний термін», що походять з латинської мови;
лат. carentia «брак» є похідним від careo (‹*саsео) «не маю, я позбавлений; відмовляюсь», спорідненого з лат. castro «обрізую», гр. κείω (‹*kesi̯ō) «розколюю», псл. česati, укр. чеса́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karenca «строк очікування» | верхньолужицька |
| κείω «розколюю» (‹*kesi̯ō) | грецька |
| *kesi̯ō | грецька |
| carentia «брак» | латинська |
| castro «обрізую» | латинська |
| careo | латинська |
| *саsео | латинська |
| karencja «встановлений вичікувальний термін» | польська |
| česati | праслов’янська |
| карèнција «нужда, нестаток» | сербохорватська |
| karenсіа «тс.; брак харчування; брак» | словацька |
| karénca «брак поживних речовин в організмі; вичікувальний термін» | словенська |
| чеса́ти | українська |
| karence | чеська |
| ка́ра | ? |
ка́ста «замкнута суспільна група»
через німецьку або французьку мову (нім. Káste, фр. caste) запозичено з португальської;
порт. casta «порода, походження; замкнута суспільна група в Індії; (ст.) чиста порода» походить від лат. castus «чистий; вільний; стриманий», повʼязаного з careo «не маю, обходжусь, мені не вистачає», castro «обрізую», спорідненим з дінд. śásati «ріже», гр. κεάζω «розколюю», псл. česati, kosa, укр. чеса́ти, коса́;
р. бр. болг. м. ка́ста, п. ч. слц. вл, kasta, схв. кȁста, слн. kásta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ста | білоруська |
| ка́ста | болгарська |
| kasta | верхньолужицька |
| κεάζω «розколюю» | грецька |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| castus «чистий; вільний; стриманий» | латинська |
| careo «не маю, обходжусь, мені не вистачає» | латинська |
| castro «обрізую» | латинська |
| ка́ста | македонська |
| Káste | німецька |
| kasta | польська |
| casta «порода, походження; замкнута суспільна група в Індії; (ст.) чиста порода» | португальська |
| česati | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| ка́ста | російська |
| кȁста | сербохорватська |
| kasta | словацька |
| kásta | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ | українська |
| caste | французька |
| kasta | чеська |
касти́ти «ганьбити»
похідні утворення від др. *кость (касть) «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини», того самого, що і в словах др. кость «кістка», псл. kostь «тс.», pakostь «пакість» та ін., спорідненого з коса́, чеса́ти;
позбавлене ґрунту безпосереднє виведення (Bern. І 583; Желех. І 370) від kostь «кість»;
р. кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]», [касти́ть] «лаяти, лихословити; бруднити, смітити», [касть] «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях», бр. [косці́ць] «випорожнятися», [ка́сціць] «тс.; псувати, бруднити, смітити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кости́ти
«дуже лаяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косці́ць «випорожнятися» | білоруська |
| ка́сціць «тс.; псувати, бруднити, смітити» | білоруська |
| *кость «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини» (касть) | давньоруська |
| касть «кістка» | давньоруська |
| кость | давньоруська |
| kostь «тс.» | праслов’янська |
| pakostь «пакість» | праслов’янська |
| kostь «кість» | праслов’янська |
| кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]» | російська |
| касти́ть «лаяти, лихословити; бруднити, смітити» | російська |
| касть «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях» | російська |
| коса́ | ? |
| чеса́ти | ? |
каструва́ти
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. castro «підрубую, підрізую; каструю» споріднене з дінд. śásati «ріже», псл. česati, kosa, укр. чеса́ти, коса́;
р. кастри́ровать, бр. кастры́раваць, п. kastrować, ч. kastrovati, слц. kastrovatʼ, болг. кастри́рам, м. кастри́ра, схв. кастри́рати, слн. kastrírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кастра́т
кастра́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кастры́раваць | білоруська |
| кастри́рам | болгарська |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| castro «підрубую, підрізую; каструю» | латинська |
| кастри́ра | македонська |
| kastrować | польська |
| česati | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| кастри́ровать | російська |
| кастри́рати | сербохорватська |
| kastrovatʼ | словацька |
| kastrírati | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ | українська |
| kastrovati | чеська |
касува́ти «анулювати»
запозичення з польської мови;
п. kasować «анулювати», як і р. касси́ровать, ч. [kasírovati], слц. kasírovatʼ, болг. каси́рам, схв. каси́рати, слн. kasírati, походить від пізньолат. casso «касую, анулюю», повʼязаного з лат. cassus «порожній; даремний; недійсний», careo (‹*caseo) «я позбавлений, не маю», спорідненим з лат. castro «підрізую», дінд. śásati «ріже», псл. kosa, česati, укр. коса́, чеса́ти;
р. ст. скассова́ть, бр. касава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
накасі́рувать
«надбати, настаратися»
розкасирува́ти
«тс.»
розкасува́ти
«розформувати; витратити, ліквідувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касава́ць | білоруська |
| каси́рам | болгарська |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| cassus «порожній; даремний; недійсний» | латинська |
| castro «підрізую» | латинська |
| careo | латинська |
| *caseo | латинська |
| casso «касую, анулюю» | пізньолатинська |
| kasować «анулювати» | польська |
| kosa | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| касси́ровать | російська |
| скассова́ть (ст.) | російська |
| каси́рати | сербохорватська |
| kasírovatʼ | словацька |
| kasírati | словенська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kasírovati | чеська |
ка́ша
псл. kaša;
дальша етимологія висвітлюється по-різному;
здебільшого зіставляється з лит. kóšti «цідити», лтс. kãst «тс.» і реконструюється початкове значення «просіяне потовчене зерно» або «проціджена (густа) їжа» (Фасмер–Трубачев II 214; Sławski II 94–95; Machek ESJČ 244; БЕР II 297–298; Skok II 59; Zubatý St. a čI. I 2, 100);
повʼязується також з дінд. kváthati «варить», псл. kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164–166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)», спорідненого з р. [коса́ть] «бити», укр. коса́, чеса́ти, псл. česati;
р. бр. болг. м. ка́ша, п. kasza, ч. kaše, слц. kaša, схв. кȁша, кàша, слн. káša, стсл. кошица;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́шка
«ракова або рибʼяча ікра; нутрощі комах»
кашкува́тий
ка́шний
«ікристий»
ка́шник
«горщик, у якому варять кашу»
кашня́
«тс.»
кашува́тий
нака́шничок
«невеликий рогач, яким виймають кашник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ша | білоруська |
| ка́ша | болгарська |
| kváthati «варить» | давньоіндійська |
| kãst «тс.» | латиська |
| kóšti «цідити» | литовська |
| ка́ша | македонська |
| kasza | польська |
| kaša | праслов’янська |
| kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164--166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)» | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| *kōs-ja | праслов’янська |
| коса́ть «бити» | російська |
| ка́ша | російська |
| кȁша | сербохорватська |
| кàша | сербохорватська |
| kaša | словацька |
| káša | словенська |
| кошица | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kaše | чеська |
кашаве́ць «вовчок, соня, Муoxus glis» (зоол.)
очевидно, назви повʼязані з коса́, чеса́ти (пор. кошла́тий, [кашка́тий] «розтріпаний, кошлатий») і зумовлені тим, що хвіст вовчка покритий ніби розчесаним спіднизу на два боки волоссям;
п. koszatka «вовчок, соня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кашаво́к
каше́вка
кашево́к
«Hypudaeus arvalis»
(зоол.)
кашє́лка
кашє́лок
кешелько́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koszatka «вовчок, соня» | польська |
| коса́ | ? |
| чеса́ти (пор. кошла́тий, [кашка́тий] «розтріпаний, кошлатий») | ? |
укосну́тися «причепитися»
очевидно, походить від [каса́тися] «торкатися, дотикатися» Ж, [косну́тися] «доторкнутися» Ж, пов’язаних з чеса́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́тися «торкатися, дотикатися» | українська |
| косну́тися «доторкнутися» | українська |
| чеса́ти | українська |
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період»
псл. čаsъ (‹ *kēs-);
споріднене з прус. kīsman, зн. в. одн. (‹*kēsman) «час; хвилина», алб. kohε (‹*kēsā) «час; погода» (Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279);
припускалися первісні значення псл. саsъ «нарізка» (Jakobson Sc.-Sl. IV 286–307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Этимология 1966, 231);
пов’язувалося із псл. čajati, укр. ча́яти (Sławski I 113–114; Zubató AfSlPh 16, 385–386);
зближувалося також із схв. ка̏сати «бігти клусом», н. hasten «квапитися», Hast «поспіх, квапливість» (Machek ESJČ 95; ZfSlPh 18, 22), з ча́яти, чека́ти (Brückner 73), з чеса́ти (Варбот Этимология 1965, 136);
р. час «година», бр. час «час», др. часъ «час; година», п. czas «час», ч. слц. čas «час; погода», вл. čas «час», нл. сas, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. ча̏с «година; мить, хвилина», слн. čàs «час, пора; період, епоха», стсл. часъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вчас
«відпочинок, перепочинок»
ви́вчасуватися
«відпочити, заспокоїтися»
відча́са
«ранній сорт яблук»
вчас
(у вислові са́ме вчас «вчасно, якраз»)
доча́сний
доча́сно
дочасо́вий
«тимчасовий; до певного часу»
завча́сний
завча́сно
завча́су́
зача́с
«завчасно»
зачасу́
«завчасно»
нача́с
«на короткий час»
начасо́к
начасо́чок
«тс.»
невча́с
«невчасно»
невча́сний
невча́сно
осуча́снити
передвча́сний
передча́сний
передча́сно
перечасува́ти
«перечекати»
пі́дчас
«протягом»
підча́сок
«помічник вартового»
почасови́й
совча́сний
«одночасний»
спочасо́вий
«сучасник»
суча́сне
суча́сний
суча́сник
суча́сність
уча́сне
«вчасно»
уча́сний
(вча́сний)
уча́сно
(вча́сно)
часа́ми
«іноді»
часи́на
часи́нка
ча́сни́й
«вчасний»
часо́ви́й
часови́на
часови́ця
«менструація»
часо́вість
«часове значення»
(лінгв.)
часовни́к
«хронометр»
ча́сом
часо́чком
«тс.»
часува́ти
«агонізувати»
часу́нка
«корова, що вчасно спарувалася з бугаєм»
часъ
чєсни́й
«своєчасний; минущий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kohε «час; погода» (‹*kēsā)(Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279) | албанська |
| час «час» | білоруська |
| час «година» | болгарська |
| čas «час» | верхньолужицька |
| часъ «час; година» | давньоруська |
| час «година; мить; пора, час» | македонська |
| сas | нижньолужицька |
| hasten «квапитися» | німецька |
| czas «час» | польська |
| čаsъ (‹ *kēs-) | праслов’янська |
| саsъ «нарізка» | праслов’янська |
| čajati | праслов’янська |
| kīsman | прусська |
| час «година» | російська |
| ка̏сати «бігти клусом» | сербохорватська |
| с «година; мить, хвилина» | сербохорватська |
| čas «час; погода» | словацька |
| čàs «час, пора; період, епоха» | словенська |
| часъ | старослов’янська |
| ча́яти | українська |
| čas «час; погода» | чеська |
| або «удар (періодично повторюваний сигнал)» | ? |
| Hast «поспіх, квапливість» | ? |
| ча́яти | ? |
| чека́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
часни́к «Allium sativum L.» (бот.)
псл. česnikъ/ česnъ(kъ)/česnаkъ «часник»;
виникло на основі субстантивації прикметника česnъ «те, що відчісується (відокремлюється)» (про зубки часнику), похідного від дієслова česti (česati), укр. чеса́ти, пор. н. Knob(lauch) «цибуля», ст. Kloblauch «часник» від klieben «розколювати, розщеплювати»;
рефлекси початкового субстантивованого прикметника česnъ збереглися частково лише в південно-слов’янських мовах, тим часом в інших, у тому числі й в українській, до початкової форми приєднано суфікси -ъkъ, -іkъ, -аkъ;
укр. літ. часни́к замість сподіваного *чесник (пор. укр. [чесник], слн. čêsnik) є вторинною формою, що виникла, очевидно, в результаті зближення з ча́стий;
р. чесно́к «часник; [частокіл; часто поставлені стовпи]», бр. часно́к, [часни́к], др. чеснъкъ, п. czosnek, [czosnak], [cesnik], [czosnyk] (можливо, запозичення з української), ч. česnek, [česnіk], слц. сesnаk, болг. чесън, м. чесен, схв. чѐсан, чѐсњак, чѐшњак, слн. čêsen, [čêsnik], стсл. чéснъкъ «тс.», чéсноватъ «розщеплений (на зубки)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачесничи́нити
«нашпигувати часником»
часничи́на
«головка часнику»
часнок
чесна́к
чесник
чеснік
чесно́к
чисник
чиснок
чісни́к
чісничка
«кінський щавель лікарський, Alliaria officinalis Andrz.»
(бот.)
чіснок
чосни́к
«тс.»
чосни́чка
чосновиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| часно́к | білоруська |
| чесън | болгарська |
| чеснъкъ | давньоруська |
| чесен | македонська |
| Knob(lauch) «цибуля» | німецька |
| czosnek | польська |
| česnikъ/ česnъ(kъ)/česnаkъ «часник» | праслов’янська |
| чесно́к «часник; [частокіл; часто поставлені стовпи]» | російська |
| чѐсан | сербохорватська |
| сesnаk | словацька |
| čêsen | словенська |
| чéснъкъ «тс.» | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| часни́к (пор. укр. [чесник], слн. čêsnik) | українська |
| *чесник (пор. укр. [чесник], слн. čêsnik) | українська |
| часни́к | українська |
| czosnak | українська |
| cesnik | українська |
| czosnyk (можливо, запозичення з української) | українська |
| česnіk | українська |
| чѐсњак | українська |
| чѐшњак | українська |
| čêsnik | українська |
| чéсноватъ «розщеплений (на зубки)» | українська |
| česnek | чеська |
| česnъ «те, що відчісується (відокремлюється)» (про зубки часнику) | ? |
| Knob(lauch) «цибуля» | ? |
| Kloblauch «часник» | ? |
| klieben «розколювати, розщеплювати» | ? |
| -ъkъ | ? |
| -іkъ | ? |
| -аkъ | ? |
| часни́к (пор. укр. [чесник], слн. čêsnik) | ? |
| *чесник (пор. укр. [чесник], слн. čêsnik) | ? |
| ча́стий | ? |
ча́ша «посудина для пиття»
псл. čаšа;
розглядається як споріднене з прус. kiosi (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē) «кубок» (Meillet RS1 2, 66–67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Brückner AfSlPh 20, 490; Bern. I 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови;
імовірний зв’язок з етимологічним гніздом кореня *kō˘s-/kē˘s-, до якого належать коса́, коси́ти, чеса́ти тощо, з первісним значенням слова čаšа як «вирізане, видовбане» (Мельничук Этимология 1966, 231–232);
псл. čаšа пояснювалося як похідне від čеsati з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» «чесати, відділяти, розділяти» (Jakobson Sc.-Sl. IV 306–307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)»);
менш переконливе пов’язання з лит. kiáušas «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Bezlaj ESSJ I 74) або з дінд. сáṣakas «кубок» (Hübschmann I 187);
тлумачилося також як іранське запозичення (Черных II 376; Skok I 299; Bern. I 137; Schrader Reallexikon I 369; Vasmer RS1 6, 173);
можлива також формальна реконструкція розвитку псл. čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти);
р. бр. др. ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. czasza, ч. číšе, слц. čаšа, полаб. coso, болг. м. ча́ша, схв. ча̏ша, слн. čášа, стсл. чаша;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нача́шні
«чашечкоквіткові, Calyciflorae»
(бот.)
підча́ший
«придворна службова особа»
(іст.)
підча́шник
«тс.»
ча́х(о)вина
«верхня частина ярма»
ча́шечка
«(бот., анат., спец. УРС); [стільник Л]»
чашина́
«верхня частина ярма»
чашка
«череп»
ча́шка
«мала чаша; ізолятор на стовпах СУМ; [верхній круг у гончаря Дз; верхня частина ярма; (анат.) стегно у тварини Л]»
ча́шник
«боярин або чернець, що відав винним погребом і роздавав напої під час трапези»
(іст.)
ча́шовина
«верхня частина ярма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | білоруська |
| ча́ша | болгарська |
| сáṣakas «кубок» | давньоіндійська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | давньоруська |
| kiáušas «череп» | литовська |
| ча́ша | македонська |
| coso | полабська |
| czasza | польська |
| čаšа | праслов’янська |
| čаšа «шкаралупа, кора, луска» | праслов’янська |
| čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти) | праслов’янська |
| kiosi «кубок» (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē)(Meillet RS1 2, 66--67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320) | прусська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | російська |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | сербохорватська |
| ша | сербохорватська |
| čаšа | словацька |
| čášа | словенська |
| чаша | старослов’янська |
| číšе | чеська |
| *kō˘s-/kē˘s- | ? |
| коса́ | ? |
| коси́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
| як «вирізане, видовбане» | ? |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | ? |
черса́ти «шкребти, терти; кинутися, шаснути»
експресивне утворення від чеса́ти;
(можливо, первісна форма *česrati, пор. схв. čèsrati «чесати, чухати», [cesrȁt] «чесати вовну, волокно», слн. česráti «тс.»);
припускається спорідненість з низкою слов’янських відповідників, де відбулася експресивна заміна s › x: укр. чухра́ти «обрубати гілки на дереві, зривати одним рухом руки листя на дереві; розбивати вовну, очищуючи від сміття; бити; бігти; (про вогонь пожежі) швидко рухатися, охоплюючи», р. [чухра́ть] «обривати віти; бігти», п. ст. czechrać «чесати льон, вовну», czochrać «рвати; плутати; куйовдити, кошлати», ч. čechrati «тріпати, пушити, куйовдити», слц. čechrat’ «тс.», čochrat’ «тріпати, куйовдити», čochrat’ sa «плентатися»;
не виключений також зв’язок із псл. *čersti, пор. др. р.-цсл. чьрсти «проводити борозну», *čerslati «обдирати кору з дерева»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чьрсти «проводити борозну» | давньоруська |
| czechrać «чесати льон, вовну» | польська |
| *čersti | праслов’янська |
| чухра́ть «обривати віти; бігти» | російська |
| чьрсти «проводити борозну» | русько-церковнослов’янська |
| čechrat' «тс.» | словацька |
| чухра́ти «обрубати гілки на дереві, зривати одним рухом руки листя на дереві; розбивати вовну, очищуючи від сміття; бити; бігти; (про вогонь пожежі) швидко рухатися, охоплюючи» | українська |
| čechrati «тріпати, пушити, куйовдити» | чеська |
| чеса́ти | ? |
| czechrać «чесати льон, вовну» | ? |
| czochrać «рвати; плутати; куйовдити, кошлати» | ? |
| čochrat' «тріпати, куйовдити» | ? |
| sa «плентатися» | ? |
| чьрсти «проводити борозну» | ? |
| *čerslati «обдирати кору з дерева» | ? |
чехо́ня «промислова риба родини коропових, Pelecus cultratus L.» (іхт.)
утворення, що пов’язується з чеса́ти, оскільки риба формою схожа на ніж, пор. німецькі її назви Messerfisch, (букв.) «ніж-риба», Sichel «серп; чехоня», а також р. (іхт.) са́бля (одним із значень дієслова чеса́ти є «рубати, різати»);
р. чехо́нь, (заст.) чехо́ня, [чеша], бр. чахо́нь, чэ́шка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чахо́нь
чахо́ня
чехо́нь
чеша
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чахо́нь | білоруська |
| чехо́нь (заст.) | російська |
| чеша | українська |
| чэ́шка | українська |
| чеса́ти | ? |
| німецькі | ? |
| Sichel «серп; чехоня» | ? |
чехра «келерія (кипець), Koeleria Pers.» (бот.)
назву утворено на базі дієслів чеса́ти й чухра́ти з огляду на наявність загострених лусок у квіток цієї рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чеса́ти | ? |
| чухра́ти | ? |
че́ша «чехоня, Peleticus cultratus L.» (іхт.)
псл. češa ( *čex-ja)
утворення від кореня іє. *kes-/kos-, відбитого в псл. česati, kositi, укр. чеса́ти, коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-);
слово, очевидно, первісно значило «колун, сікач» і пізніше в переносному значенні стало назвою риби з огляду на подібність її форми до цього предмета, пор. її назви в інших мовах: р. [са́бля], схв. sablja, болг. сабилjа, вн. Messerfisch, (букв.) «ніж-риба», Sichling, від Sichel, (букв.) «серп», гр. πέλεχυς, (букв.) «сокира»;
р. [чеша], п. [czesza] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сабилjа | болгарська |
| Messerfisch | верхньонімецька |
| πέλεχυς | грецька |
| *kes-/kos- | індоєвропейська |
| czesza «тс.» | польська |
| češa ( *čex-ja) | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| са́бля | російська |
| чеша | російська |
| sablja | сербохорватська |
| чеса́ти | українська |
| *ke-ks- | ? |
| kositi | ? |
| коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-) | ? |
| значило «колун, сікач» | ? |
| її | ? |
| Sichling | ? |
чешуша́тий «лускатий»
результат видозміни запозиченої російської форми чешу́йчатый, похідної від чешуя́ «луска», утвореного за допомогою суфікса -uj(a) (р. -уя) від псл. česati, р. чеса́ть, укр. чеса́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| česati | праслов’янська |
| чеса́ть | російська |
| чеса́ти | українська |
| чешу́йчатый | ? |
| чешуя́ «луска» | ? |
| -uj(a) (р. -уя) | ? |
чос «дати прочухана» (у виразі да́ти (завда́ти)
«[свербіж, короста]»;
очевидно, запозичення з російської мови;
р. чёс «[свербіж на худобі; короста]»;
дать (зада́ть) чёсу «дати прочухана»;
віддієслівне утворення від чеса́ть, укр. чеса́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чёс «[свербіж на худобі; короста]» | російська |
| чеса́ти | українська |
| дать чёсу «дати прочухана» (зада́ть) | ? |
| чеса́ть | ? |
чу́хати «терти, шкребти шкіру, щоб не свербіла; куйовдити волосся, почісуючи пальцями»
(перен.) «прийти до нормального стану; одужати; отямитися», прочуха́н «покарання (побоями)», прочу́ха́нка «тс.» СУМ, Нед;
псл. čexati (čuxati/čoxati);
експресивне утворення від česati, укр. чеса́ти з переходом s в х та пізнішою нерегулярною зміною голосних у корені;
р. [чу́хаться] «чухатися; опритомнювати», бр. чу́хаць, чу́хацца, п. заст. czochać się, ч. [čachat] «їхати, іти», слц. [čuchac (dil’e)] «мити, скребти (підлогу)», схв. чѐхати «обривати, обламувати, общипувати», слн. čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)», čîhati «чистити скреблом», čîhati se «чесатися, тертися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачу́ханий
очу́хатися
«стертися»
чі́хати
«тс.»
чухани́ці
(у примовці, що вживається під час гри в нямкало з жестами, що наслідують чухання: чу́хи, чу́хи, чухани́ці, до́брі з ма́ком паляни́ці)
чу́ханка
«короста»
чуха́чка
чу́хи
«чухання»
(мн.)
чухна́
«тс.»
чухно́
«сверблячка»
чюхати
«чухати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́хаць | білоруська |
| czochać się | польська |
| čexati (čuxati/čoxati) | праслов’янська |
| чу́хаться «чухатися; опритомнювати» | російська |
| чѐхати «обривати, обламувати, общипувати» | сербохорватська |
| čuchac «мити, скребти (підлогу)» (dil’e)] | словацька |
| čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| čîhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| čîhati se «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| чеса́ти | українська |
| чу́хацца | українська |
| čachat «їхати, іти» | чеська |
| czochać się | ? |
чу́хра́ти «обламувати, обрубувати гілля на дереві; очищати від листя, кори; чесати, очищати вовну від домішок, сміття; сильно бити, шмагати когось; бігти, їхати, поспішаючи кудись»
експресивне утворення, що виникло на основі зближення форм čexati (čuxati), укр. чу́хати і *česrati, які постали як експресивні варіанти дієслова česati, укр. чеса́ти;
р. [чухра́ть (хво́рост)] «ламати хмиз», п. czochrać, [czuchrać] «скуйовджувати, розпатлувати волосся; чухати (тварину); чесати, чухрати», ст. czechrać «чесати льон, вовну», ч. čechrati «розпушувати (землю); куйовдити (волосся)», слц. čechrat’, čuchrat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прочухра́н
«прочухан»
чі́хра́тий
«кошлатий»
чіхра́тися
«чухатися, [скуйовджувати, розтріпувати волосся]»
чурха́ти
«чухрати; скуйовджувати, розтріпувати волосся»
чу́хра
«гілля, зрубане з дерева»
чухра́й
«кличка хортів»
чухра́лка
«прилад для чесання вовни»
чухра́н
«машина, що розчісує вовну на суконній фабриці»
чухрать
«чухати»
чухрі́й
«вошивець; [шибеник]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czochrać | польська |
| чухра́ть «ламати хмиз» (хво́рост)] | російська |
| čechrat' «тс.» | словацька |
| čuchrat' «тс.» | словацька |
| чу́хати | українська |
| чеса́ти | українська |
| czuchrać «скуйовджувати, розпатлувати волосся; чухати (тварину); чесати, чухрати» | українська |
| čechrati «розпушувати (землю); куйовдити (волосся)» | чеська |
| czechrać «чесати льон, вовну» | ? |
почечу́й «геморой» (заст.)
запозичення з російської мови;
р. почечу́й «геморой» остаточно встановленої етимології не має;
виводиться з гіпотетичного *почесу́й як похідного від чеса́ть «чесати» (Горяев 278; Bern. I 152) або з *потечу́й як похідного від течь «текти» (Соболев-ский РФВ 66, 347);
назва рослини зумовлена застосуванням її як засобу проти гемороїдальних кровотеч (Нейштадт 213–214);
Фонетичні та словотвірні варіанти
почечуйник
«гірчак перцевий, Polygonum hydropiper L.»
(бот.)
почечу́я
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *почесу́й «чесати» | польська |
| *потечу́й «текти» | польська |
| почечу́й «геморой» | російська |
| течь | російська |
| чеса́ть | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України