ЧЕРЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
черв «повзуча безхребетна тварина, хробак»
псл. *čr̥vь, утворення, що витіснило давніше *čr̥mь, збережене тільки в словах з переносним значенням або в похідних, зокрема, в псл. *čr̥mьnъ(jь) «червоний», укр. (поет.) черле́ний;
припускається, що v замість первісного m з’явився під впливом семантично й етимологічно спорідненого псл. *čr̥viti, де одне зі значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)»;
спроби зіставити з лит. kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa) (Bern. I 173), з реконструйованим лит. *skirvis, пор. лит. skirvina «біжить, як мурашка» (Specht 45), з лат. carvus «кривий» (Fick I 385–386) непереконливі;
р. червь, бр. чарвя́к, др. чьрвь (чол. р.) «черв’як», (жін. р.) «червона фарба, тканина», п. czerw, ч. слц. červ, вл. čerw, нл. cerw, полаб. carv lezącě «равлик», (букв.) «черв повзучий», болг. че́рвей, ст. черв, м. црв, схв. цр̑в, слн. čŕv, стсл. чрьвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачерви́вити
«завести черви»
зачервля́ти
«червити»
почерва́чений
«поточений черв’яками»
черв'я́к
черв'я́чий
черв'ячки́
«страва з гороху або гречки»
че́рва́
(зб.)
черва́к
«хробак; хвороба овець»
червакови́тий
«червивий»
червакува́тий
«червоподібний»
червачни́к
«листовійка»
(ент.)
че́рве́ць
«кошеніль; шовк, пофарбований кошеніллю; кров із дівочої пліви»
(ент., спец.)
черви́вий
черви́віти
черви́на
«черв’ячок»
че́рвити
«плодити черву»
че́рви́ця
«шашіль»
черви́шник
«місце, де є черви»
че́рвіти
«хворіти»
червце́вий
«кошенільний; яскраво-червоний»
червча́тий
«пофарбований кошеніллю, яскраво-червоний; шовковий»
червча́тка
«шовкова плахта»
че́рвчик
«червець»
червчи́стий
«червцевий»
червь
«тс.»
че́ре́ць
«тс.»
чери́ти
«тс.»
черцьо́вий
«червчатий»
черч
«кошеніль»
че́рча
черча́тий
«тс.»
черча́тка
«тс.»
черче́стий
«багряний»
че́рчеть
«тс.»
че́рчик
«тс.»
черчиковий
«червоний»
черчи́стий
«тс.»
черчу́к
«червець»
чи́рва́
«тс.»
чирь
«черва»
чірівни́й
«червивий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чарвя́к | білоруська |
| че́рвей | болгарська |
| čerw | верхньолужицька |
| чьрвь «черв’як»«червона фарба, тканина» (чол. р.)(жін. р.) | давньоруська |
| carvus «кривий» | латинська |
| kìrvarpa «черв’як; червоточина» (‹ *kirv-varpa поряд з kirm̃varpa) | литовська |
| *skirvis | литовська |
| skirvina «біжить, як мурашка» | литовська |
| црв | македонська |
| cerw | нижньолужицька |
| carv lezącě «равлик»«черв повзучий» (букв.) | полабська |
| czerw | польська |
| *čr̥vь | праслов’янська |
| *čr̥mьnъ(jь) «червоний» | праслов’янська |
| *čr̥viti | праслов’янська |
| червь | російська |
| в | сербохорватська |
| červ | словацька |
| čŕv | словенська |
| чрьвь | старослов’янська |
| červ | чеська |
| *čr̥mь | ? |
| значень «кишіти (про черв’яків і мурашок)» | ? |
| skirvina «біжить, як мурашка» | ? |
| черв | ? |
черка́ти «лаятися, згадуючи чорта»
запозичення з російської мови;
р. черка́ться ( *чер(т)каться) похідне від чёрт (мн. че́рти), спорідненого з укр. чорт;
про запозичення з російської мови свідчить фонетика слова (кореневе -е- в російській при укр. -о-), пор. р. чёрт – че́рти при укр. чорт – чорти́;
р. черка́ться «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
черка́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| черка́ться ( *чер(т)каться)(мн. че́рти) | російська |
| чёрт | російська |
| че́рти | російська |
| черка́ться «тс.» | російська |
| чорт | українська |
| чорт | українська |
| чорти́ | українська |
че́рта́ «риса»
іє. *ker-t- «різати»;
спорідненe з лит. kirtà «удар», kir̃sti «рубати, бити», kir̃tis «удар», дінд. kṛtíṣ «ніж», kṛ́tā «розколина, тріщина», kártati «ріже», лтс. cìrst «рубати», ав. karǝta- «тс.», алб. geth (‹ *kertō) «стрижу», оск. cortex «кора»;
псл. *čr̥ta, пов’язане з псл. *čersti (‹ *čert-ti), *čr̥tǫ «різати»;
р. черта́ «риса; [різець]», черти́ть «креслити», бр. чарці́ць «тс.», болг. черта́ «риса», черта́я «креслю», м. црта «риса; (він) креслить», схв. цр̏та «риса», цр̏тати «креслити», слн. čŕta «риса, лінія», čŕtati «креслити», стсл. чрьта «риса, лінія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́черт
«коло»
очерта́ти
«описувати»
о́черти
«риси»
очерто́во
«колом»
о́чертом
«тс.»
про́черть
«прогалина, галявина»
черсти
черта́к
«прикордонний вартовий пост»
черта́стий
черте́ж
«вирубка, цілина; сіножать»
черти́на
«ескіз»
черти́нка
«риска»
че́рти́ця
«дерево з обдертою корою»
черті́ж
«вирубка, цілина; сіножать»
че́ртка
«риска»
черткува́ти
«штрихувати»
черто́ваний
«штрихований»
че́рточка
«вібріон»
(біол.)
черточкува́ти
«пунктувати»
чертува́тися
«малюватися»
черть
«риска, лінія»
черть
«штрих, лінія»
черть
«вигук на позначення удару»
черча́стий
«смугастий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karǝta- «тс.» | авестійська |
| geth «стрижу» (‹ *kertō) | албанська |
| чарці́ць «тс.» | білоруська |
| черта́ «риса» | болгарська |
| kṛtíṣ «ніж» | давньоіндійська |
| *ker-t- «різати» | індоєвропейська |
| cìrst «рубати» | латиська |
| kirtà «удар» | литовська |
| црта «риса; (він) креслить» | македонська |
| cortex «кора» | оскська |
| *čr̥ta | праслов’янська |
| *čersti (‹ *čert-ti) | праслов’янська |
| черта́ «риса; [різець]» | російська |
| та «риса» | сербохорватська |
| čŕta «риса, лінія»«креслити» | словенська |
| čŕtati «риса, лінія»«креслити» | словенська |
| чрьта «риса, лінія» | старослов’янська |
| черти́ть «креслити» | українська |
| черта́я «креслю» | українська |
| тати «креслити» | українська |
| kir̃sti «рубати, бити» | ? |
| kir̃tis «удар» | ? |
| kṛ́tā «розколина, тріщина» | ? |
| kártati «ріже» | ? |
| *čr̥tǫ «різати» | ? |
чорт «за давніми уявленнями -- надприродна істота, втілення зла, має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух; слово вживається як лайка; нечиста сила, біс, диявол, сатана»
псл. *čr̥tъ «чорт»;
слово праслов’янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах;
значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми);
остаточно встановленої етимології не має;
найвірогідніші пов’язання з *čersti, *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЭССЯ 4, 164–166) або з *čerti, *čr̥ǫ ( іє. *(s)ker-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Bern. I 172; Sławski I 113; Sł. prasł. II 256), з р. черта́, черти́ть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (Jakobson IJSLP I–II 1959, 276);
менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з čarъ «чари» (Фасмер–Трубачев IV 347–348; КЭСРЯ 492; Brückner 73), з псл. skorъ «швидкий, скорий» (Schuster-Šewc ZfSl 16, 369–371), з р. теря́ть (Зеленин ЖСт 20, 360);
р. чёрт, бр. чорт, п. czart, ч. слц. вл. čert, нл. cart, слн. cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очорті́ти
«осточортіти»
перечо́рт
«чорт»
черт
«тс.»
черти́ти
«?»
чортеня́
чорти́нець
«пекло»
чорти́ний
чорти́ній
«чортовий»
чорти́сько
чорти́ха
чортиха́тися
чорти́ця
чорти́ще
«чорт»
чортівня́
чортіянів
«чортів»
чортовина́
чортови́ння
чортя́
чортя́ка
чортя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чорт | білоруська |
| čert | верхньолужицька |
| cart | нижньолужицька |
| czart | польська |
| *čr̥tъ «чорт» | праслов’янська |
| skorъ «швидкий, скорий» | праслов’янська |
| черта́ | російська |
| теря́ть | російська |
| чёрт | російська |
| čert | словацька |
| cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух» | словенська |
| čert | чеська |
| східно- (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми) | ? |
| *čersti | ? |
| *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)» | ? |
| *čerti | ? |
| *čr̥ǫ «тяти, різати» ( іє. *(s)ker-) | ? |
| тобто «скалічений, обтятий» | ? |
| черти́ть (магічне коло і т. ін.)(Jakobson IJSLP I--II 1959, 276) | ? |
| čarъ «чари» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України