ЧЕРЕПАШАЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
черепа́ха «плазун, тіло якого вкрите панцирем; луска» (зоол.)
псл. *čerpaxa, похідне від *čerpъ (*čerpa), укр. че́реп;
утворення витіснило з табуїстичних міркувань давніше желв (Зеленин 2, 53);
р. черепа́ха «черепаха; [простий негодящий посуд]», бр. чарапа́ха, слн. črеpáha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чарапа́ха
«беззубка, Anodonta»
(зоол.)
чарапи́ха
«жаба; ропуха»
(зоол.)
черепа́ня
«беззубка»
черепа́ховий
черепахува́тий
черепа́шачий
черепашеня́
черепа́шина
«панцир черепахи»
черепа́шка
черепа́шковий
черепа́шник
(геол.)
черепашный
чере́пу́ха
«їстівна ракушка, Anodonta cygnea; річкова черепаха, Emys lutaria»
черепу́шка
«беззубка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чарапа́ха | білоруська |
| *čerpaxa | праслов’янська |
| черепа́ха «черепаха; [простий негодящий посуд]» | російська |
| črеpáha | словенська |
| че́реп | українська |
| *čerpъ (*čerpa) | ? |
| желв | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України