ЧЕРЕЗ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
че́рез «на позначення руху перетинання чогось, когось» (прийм.)
псл. *čerzъ ‹ *čersъ (‹ *kerts-), кінцеве -z з’явилося під впливом прийменників vъz, *jьz;
споріднене з прус. kērscha(n), kirscha(n) «через, пере-», лит. sker̃sas «поперечний», лтс. šķḕrss «упоперек», можливо, також з гр. ἐπιϰάρσιος «тс.», ἐγϰάρσιος «тс.; косий, похилий», далі з лит. kir̃sti «рубати», цсл. чрhсти «різати»;
іє. *(s)ker-t- «різати»;
р. че́рез, (поет.) чрез, бр. це́раз, др. черезъ, чересъ, черосъ, п. [(каш.) ces], ч. слц. [cez], болг. чрез, схв. (заст.) чре̏з, слн. čéz, заст. č'rẹ̀z, стсл. чрѣсъ, чрѣзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́рез
перез
поче́ре́з
те́рез
черезъ
ще́рез
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
це́раз | білоруська |
чрез | болгарська |
ἐπιϰάρσιος «тс.» | грецька |
черезъ | давньоруська |
*(s)ker-t- «різати» | індоєвропейська |
šķḕrss «упоперек» | латиська |
sker̃sas «поперечний» | литовська |
kir̃sti «рубати» | литовська |
ces (каш.) | польська |
*čerzъ ‹ *čersъ (‹ *kerts-) | праслов’янська |
kērscha(n) | прусська |
че́рез (поет.) | російська |
з (заст.) | сербохорватська |
cez | словацька |
čéz | словенська |
чрѣсъ | старослов’янська |
чересъ | українська |
черосъ | українська |
чрѣзъ | українська |
чрhсти «різати» | церковнослов’янська |
cez | чеська |
-z | ? |
*jьz | ? |
kirscha(n) «через, пере-» | ? |
ἐγϰάρσιος «тс.; косий, похилий» | ? |
č'rẹ̀z | ? |
глуз «глум, насміх»
результат фонетичного спрощення форм [глузд] «глум, насміх», [глуздува́ти] «глузувати», значення яких могло розвинутися або від глузд «розум» через «дотепність, жарт», або від [глу́здити] «бити» (первісно «відбивати глузд, розум») через «відбивати глузд жартами, глумом»;
фонетичне спрощення глузд › глуз стало засобом виразнішого розгалуження значень слова глузд «розум» і «глум»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́зи
«глузування»
глузли́вий
глузовни́к
«глузлива людина»
глузува́ти
глузуви́тий
«глузливий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
глузд «глум, насміх» | ? |
глуздува́ти «глузувати» | ? |
глузд «розум» | ? |
через «дотепність, жарт» | ? |
глу́здити «бити» (первісно «відбивати глузд, розум») | ? |
через «відбивати глузд жартами, глумом» | ? |
глузд › глуз стало засобом виразнішого розгалуження значень слова глузд «розум» | ? |
і «глум» | ? |
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
первісне значення «гора»;
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
псл. gora;
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gairi- | авестійська |
gur «камінь» | албанська |
гара́ | білоруська |
гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
hora «гора» | верхньолужицька |
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
βορέᾱς | грецька |
giríḥ «гора» | давньоіндійська |
гора | давньоруська |
dziŗa «тс.» | латиська |
nùgara «хребет» | литовська |
гора «ліс» | македонська |
gora | нижньолужицька |
dʼöră | полабська |
góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
gora | праслов’янська |
garian «дерево» | прусська |
гора́ | російська |
гòра | сербохорватська |
gar | середньоперська |
hora «ліс; гора» | словацька |
góra | словенська |
гора | старослов’янська |
гȍра «гора; ліс» | українська |
hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
значення «ліс» | ? |
через «ліс на горі» | ? |
значення «гора» | ? |
giriá «ліс» | ? |
gìre | ? |
gīr «тс.» | ? |
βορέᾱς | ? |
ßoppãς «тс.» | ? |
hóra «гора; горище» | ? |
обашлува́ти «пообіцяти»
похідне утворення від башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі»);
значення «пообіцяти» розвинулося через «пообіцяти подарунок» від «подарувати»;
наведені Грінченком контексти свідчать про близькість і навіть нерозрізнення цих значень;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі») | ? |
значення «пообіцяти» | ? |
через «пообіцяти подарунок» | ? |
від «подарувати» | ? |
та́рез «через»
неясний результат видозміни форми че́рез (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
те́рез
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
че́рез | українська |
ке́ре́з «через»
думка про часткове збереження давнього ke в псл. *kerzъ без переходу в če (Miklosich Altsl. Lautl. 247 у Потебні; пор. Mikl. EW 115) позбавлена підстав;
очевидно, результат контамінації слів че́рез і крізь;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*kerzъ | праслов’янська |
че́рез | ? |
крізь | ? |
че́рес «шкіряний пояс, у якому носять гроші»
псл. *čersъ (‹ *kertso-);
зіставляється з ірл. сriss «пояс», кімр. crys «пояс; сорочка»;
остаточного визначення походження слова немає;
припускається, що цей іменник виник на основі вторинної субстантивації прийменника-прислівника čersъ «через» (ЭССЯ 4, 76–77);
була спроба на підставі наявності р. [че́ресл, че́ресел] «черес» пов’язати слово з псл. *čersla, укр. чересла́ (Bern. I 148; Sł. prasł. II 163–164);
р. че́рес, че́рез, [че́ресл, че́ресел], п. заст. trzos «тс.», ст. czrzos, слц. [сх. čeres] (можливо, запозичення з укр. мови), цсл. чрѣсъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чересо́к
чересъ
че́реш
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сriss «пояс» | ірландська |
crys «пояс; сорочка» | кімрська |
trzos «тс.» | польська |
*čersъ (‹ *kertso-) | праслов’янська |
*čersla | праслов’янська |
че́ресл, че́ресел «черес» | російська |
че́рес | російська |
čeres (можливо, запозичення з укр. мови) | словацька |
чересла́ | українська |
че́рез | українська |
че́ресл | українська |
че́ресел | українська |
чрѣсъ | церковнослов’янська |
čersъ «через» | ? |
trzos «тс.» | ? |
czrzos | ? |
čeres (можливо, запозичення з укр. мови) | ? |
чересла́ «поперек, крижі» (мн.)
псл. *čerslo «перегородка»;
споріднене з *čerslo «ніж плуга, леміш»;
далі зіставляється з псл. *čerz-, укр. через (Skok I 338; Bern. I 148; Brückner 583), з лит. kirkšnìs «кульшовий суглоб», лтс. cirksnis «тс.» (Mikkola Usl. Gr. I 94; Mühl.–Endz. I 385);
спорідненість з гот. haírþra (мн.) «нутрощі, серце», двн. hёrdar «нутрощі» (Mikl. EW 34; Matzenauer LF 7, 36), з дісл. herðr «плече» (Schmidt у Фасмера) сумнівна;
р. [че́ресла], чре́сла (з цсл.) «тс.», др. чересла «поперек», п. ст. trzosła (мн.) «стегна, пах», ч. třísla «пах», слц. črieslo «тс.», болг. чресла́ «крижі; пах», сх. ст. čresla «бедра, стегна», слн. [čreslo] «перегородка в горісі», стсл. чрѣсла «поперек; стегна»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чресла́ «крижі; пах» | болгарська |
haírþra «нутрощі, серце» (мн.) | готська |
hёrdar «нутрощі» | давньоверхньонімецька |
herðr «плече» | давньоісландська |
чересла «поперек» | давньоруська |
cirksnis «тс.» | латиська |
kirkšnìs «кульшовий суглоб» | литовська |
trzosła «стегна, пах» (мн.) | польська |
*čerslo «перегородка» | праслов’янська |
*čerz- | праслов’янська |
че́ресла | російська |
črieslo «тс.» | словацька |
čreslo «перегородка в горісі» | словенська |
чрѣсла «поперек; стегна» | старослов’янська |
через | українська |
чре́сла «тс.» (з цсл.) | українська |
třísla «пах» | чеська |
*čerslo «ніж плуга, леміш» | ? |
trzosła «стегна, пах» (мн.) | ? |
čresla «бедра, стегна» | ? |
čresla «бедра, стегна» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України