ЧЕРГУВАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
голод
псл. *goldъ, повʼязане з дієсловом *žьlděti «жадати, прагнути» (з іншим ступенем вокалізму), збереженим у схв.-цсл. жльдѣти, схв. жу́дјети «бажати, прагнути», і, можливо, далі, з іє. *guel- «колоти»;
в разі прийняття можливості іє. чергування l : r, яке нерідко спостерігається, як дальші відповідники могли б розглядатися також дінд. gárdha- «жадання, жага», grdhyati «жадає›, лит. gardùs «смачний», лтс. gards «тс.»;
менш імовірний звʼязок з псл. *želǫdъkъ (укр. зах. жолу́док), *glъtati (укр. глита́ти), *žьrati (укр. же́рти), який допускає Махeк (LF 52, 342 – 344), що повʼязує псл. *goldъ, *žьldeti з іє. *guelə-, яке він вважає варіантом *guer-, *guerə «поглинати» (укр. го́рло);
р. го́лод, бр. го́лад, др. голодъ, п. głód, ч. слц. hlad, вл. hłód, нл. głod, полаб. glåd, болг. м. глад, схв. глȃд, слн. glád, стсл. гладъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впро́голодь
голода́ти
голо́ддя
«голод»
голоди́ти
голоді́вʼя
«тс.»
голоді́вка
голодне́ча
голо́дний
голо́дник
«той, що голодує»
голодни́ця
«у чотириногої тварини частина тіла між ребрами і задніми ногами»
голодні́вка
голо́дня
«голоднеча»
голодня́к
«голодний»
голодня́нка
«тс.»
голодо́вка
голодува́ти
голоду́ха
«голод»
голодю́к
«голодуючий»
зголодні́ти
на́дголодь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лад | білоруська |
| глад | болгарська |
| hłód | верхньолужицька |
| gárdha- «жадання, жага» | давньоіндійська |
| голодъ | давньоруська |
| *g «колоти» | індоєвропейська |
| чергування | індоєвропейська |
| gards «тс.» | латиська |
| глад | македонська |
| głod | нижньолужицька |
| glåd | полабська |
| głód | польська |
| *goldъ | праслов’янська |
| *želǫdъkъ (укр. зах. жолу́док) | праслов’янська |
| *goldъ | праслов’янська |
| го́лод | російська |
| жу́дјети «бажати, прагнути» | сербохорватська |
| глȃд | сербохорватська |
| hlad | словацька |
| glád | словенська |
| гладъ | старослов’янська |
| hlad | чеська |
| *ž «жадати, прагнути» (з іншим ступенем вокалізму) | ? |
| жльдѣти | ? |
| grdhyati «жадає›, лит. gardùs «смачний» | ? |
| *glъtati (укр. глита́ти) | ? |
| *žьrati (укр. же́рти) | ? |
| *ž | ? |
| *g | ? |
| *g | ? |
| *g «поглинати» (укр. го́рло) | ? |
дзвені́ти
лит. zvãnas «дзвін», лтс. zvans «тс.» запозичені з слов’янських мов (Mühl.–Endz. IV 765);
початкове укр. дз- на місці псл. z-, як і п. dz-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Sławski І 210);
Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. zvonъ із *svonъ фонетично;
Мейе (IF 5, 333), Блумфільд (IF 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. z- впливом слова zъvati (Махек – zvučēti);
Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. zëh «голос», zȃh (‹іє. *ĝhvonos), вірм. jain;
іє. *ĝhuon-/ĝhuen- пов’язують з іє. *ĝhau-, що відбилося в укр. зва́ти (Brugmann Grdr. I 295 та ін.; Преобр. І 245; Pokorny 490–491; Bloomfield IF 4, 76; Persson Beitr. 191, 586–587; Specht 280; Machek ESJČ 717–718; Фасмер II 87–88, проти Sławski I 210–211), або з іє. *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330) вбачає в слов’янському початковому zпоруч із s- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»;
споріднене з алб. zë- «голос», zȃ- «тс.», вірм. jain;
псл. zvьněti «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із zvonъ «дзвін» так само, як пов’язані grьměti i gromъ, zьrěti і *zorъ і под;
р. звене́ть, бр. звіне́ць, др. звенѣти, звьнѣти, п. ст. wznieć (з метатезою), ч. zníti «звучати», ст. zvnieti, слц. znieť, нл. zněś, болг. звъня́, слн. zvenéti, цсл. звьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездзвінний
«без дзвонів»
видзво́нювати
«дзвонити; (перен.) вибивати»
дзве́нькіт
дзвін
дзвіни́ця
дзвіни́чний
дзвінки́й
дзвінку́чий
«дзвінкий»
дзві́нний
дзві́нни́к
дзвінови́к
«міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці»
дзвіно́к
дзво́на
(про предмет)
дзвона́р
дзвонари́ха
дзвонарі́вна
дзвона́рський
дзвоне́ць
«дзвінок»
дзво́ник
дзвоникува́тий
дзвони́стий
дзвони́ти
дзвони́ця
дзвонкови́й
дзво́нний
дзво́нник
дзвонови́й
дзво́ну
(про звук)
дзво́ну
(про звук)
дзво́нчатий
дзвоня́р
«ливар дзвонів»
дзвоня́та
«маленькі дзвони»
звені́ти
звенькоті́ти
звін
звін
звінни́ця
звіно́к
звон
«звучання»
звонови́на
«метал для лиття дзвонів»
передзві́н
підзві́нне
підзві́ннє
«тс.»
по́дзвін
подзві́нне
«плата за дзвін по померлому»
подзві́ння
«дзвін по померлому»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zëh «голос» | албанська |
| zë- «голос» | албанська |
| звіне́ць | білоруська |
| звъня́ | болгарська |
| jain | вірменська |
| jain | вірменська |
| звенѣти | давньоруська |
| *ĝhuon-/ĝhuen- | індоєвропейська |
| *ĝhau- | індоєвропейська |
| *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь») | індоєвропейська |
| zvans «тс.» | латиська |
| zvãnas «дзвін» | литовська |
| zněś | нижньолужицька |
| dz- | польська |
| wznieć (з метатезою) | польська |
| z- | праслов’янська |
| zvonъ | праслов’янська |
| z- впливом слова zъvati | праслов’янська |
| zvьněti «дзвеніти, звучати» | праслов’янська |
| звене́ть | російська |
| znieť | словацька |
| zvenéti | словенська |
| дз- | українська |
| зва́ти | українська |
| звьнѣти | українська |
| звьнѣти | церковнослов’янська |
| zníti «звучати» | чеська |
| zȃh (‹іє. *$ĝhvonos) | ? |
| чергування «дзвінкий : глухий» | ? |
| zȃ- «тс.» | ? |
| zvonъ «дзвін» | ? |
| *zorъ | ? |
| wznieć (з метатезою) | ? |
| zvnieti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України