ЧЕПІГА — ЕТИМОЛОГІЯ
чепі́га «одна з двох дерев’яних ручок у плузі, за які тримається плугатар під час оранки» (переважно мн. чепі́ги)
утворення, пов’язане з дієсловом чепи́ти(ся), первісне значення «те, за що тримається орач»;
припускався також зв’язок із чіп «кілок, сук» (Bern. I 143; Соболевский РФВ 64, 171);
у російській і польській мові, можливо, з української;
р. чепы́га, [чапы́га] «ручка плуга», [чапи́га] «дерев’яний склад плуга», [чепи́га, чепы́га] «дерев’яна частина плуга», [чипи́га] «дерев’яний плуг», п. czepigi, [capiga, czapiga, cepiga, cepiha, czepyhy] «чепіги(га)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапі́га
чепи́га
Чепі́га
«Оріон»
(астр.)
чепі́жки
«нижні частини кінських копит»
чепі́йка
чепія́
чипі́га
чипі́я
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czepigi | польська |
| чепы́га | російська |
| чапы́га «ручка плуга» | українська |
| чапи́га «дерев’яний склад плуга» | українська |
| чепи́га | українська |
| чепы́га «дерев’яна частина плуга» | українська |
| чипи́га «дерев’яний плуг» | українська |
| capiga «чепіги(га)» | українська |
| czapiga «чепіги(га)» | українська |
| cepiga «чепіги(га)» | українська |
| cepiha «чепіги(га)» | українська |
| czepyhy «чепіги(га)» | українська |
| чепи́ти(ся) | ? |
| значення «те, за що тримається орач» | ? |
| чіп «кілок, сук» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України