ЧЕПУЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чепе́ль «ніж з відламаним кінцем»
псл. čepelъ/če-pelь/čepela є похідним з суфіксом -el- від основи čep-/čap-, експресивної за своїм походженням і, очевидно, пов’язаної з дієсловом čapěti/čapati;
спроба вивести ч. čepel, укр. че́пель з первісного *pelo, пов’язаного з дінд. phála- «лезо ножа», до якого додано підсилювальний префікс če- (Machek ESJČ 98), сумнівна;
р. [че́пель] «лопаточка для очистки прядива від костриці», бр. чапяла́ «чаплія», п. ст. Czepiel (ім’я), ч. čepel «клинок; лезо, вістря», слц. čepel’ «тс.», болг. [чепе́л] «сварлива людина», схв. ст. čepela «кліщ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чепе́лик
«складаний ніж, що висить у чоловіків на поясі; зубчастий ніж для розщеплювання лика Г; зіпсований складаний ніж Пі»
чепели́на
«ніж з відламаним кінцем»
чепельга́ти
«пиляти (ножем)»
чепеля́
(зменш. від чепе́ль)
чепеля́ти
«погано грати»
чепі́ль
«ніж з дерев’яною колодкою»
чепуля́ти
«різати тупим ножем; іти шкутильгаючи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапяла́ «чаплія» | білоруська |
| чепе́л «сварлива людина» | болгарська |
| phála- «лезо ножа» | давньоіндійська |
| Czepiel (ім’я) | польська |
| čepelъ/če-pelь/čepela | праслов’янська |
| че́пель «лопаточка для очистки прядива від костриці» | російська |
| čepela «кліщ» | сербохорватська |
| čepel' «тс.» | словацька |
| че́пель | українська |
| čepel | чеська |
| čepel «клинок; лезо, вістря» | чеська |
| če- | ? |
| Czepiel (ім’я) | ? |
| čepela «кліщ» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України