ЧЕЛЯДИН — ЕТИМОЛОГІЯ
че́лядь «населення феодальної вотчини (іст.); [наймити, слуги; молодь; жіноцтво; родина СУМ; почет; родичі молодих на весіллі Ме; люди, яких на весілля спеціально не запрошували Мо]»
псл. čel’adь, утворене від *čelь (пов’язаного з čelo, укр. чоло́, čelověkъ, укр. чолові́к) за допомогою збірного суфікса -jadь (-ědь);
далі зіставляється з колі́но, поколі́ння (Черных II 378–379; Sławski I 115–116; Sł. prasł. II 133–134);
не переконує спроба тлумачити псл. čel’adь як похідне від трансформованого l’udъ з підсилювальним префіксом če- (Machek ESJČ 96; Holub–Lyer 117);
р. че́лядь (зб. іст.) «дворові слуги; [діти]», бр. чэ́лядзь «челядь, слуги», др. челядь «тс.», п. czeladź «домашня челядь», ч. čeled’ «тс.; члени роду», слц. čel’ad’ «рід; наймити; молодь», вл. čeledź «домашні слуги; члени роду», нл. celaź «челядь, слуги», болг. че́ляд «діти; родина», м. челад «діти (як правило, свої)», схв. че̏љāд «жінки в домі; сім’я», стсл. чєладь «челядь; сім’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаля́дка
че́ледь
«молодь»
челєди́н
«слуга»
че́лідь
челя́да
«молодь; жінки; наймити, слуги»
челяди́н
«слуга, наймит; [дорослий син, доросла дочка; поважна людина Л]»
(іст.)
челяди́на
«жінка, дівчина СУМ; порядна жінка; хазяйка Дз НЗ УжДУ 26/2»
челяди́нець
«[слуга]»
(іст.)
челяди́нка
«служниця; наймичка»
челяді́н
«дорослий син; поважна людина»
челя́дка
«служниця, наймичка»
(іст.)
челя́дка
«наймичка»
челя́дна
«людська»
челя́дний
«стосовний до слуг Г; порядний, гарний»
челя́дник
«слуга, наймит; підмайстер, робітник; місце в церкві для жінок; член родини Дз НЗ УжДУ 26/2; учень килимника Мо»
(іст.)
челядникі́вна
челядникува́ти
«слугувати, наймитувати»
челя́дницька
«тс.»
челя́дниця
«тс.»
челя́дниця
«служниця»
(іст.)
челядниче́нко
челяднік
«наймит»
челя́дно
«багато жінок, багато слуг»
челядня
челя́дча́
«член родини Нед; людина Дз НЗ УжДУ 26/2»
челядь
челя́нник
«член сім’ї»
чи́лядь
«тс.»
чиля́ння
«людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́лядзь «челядь, слуги» | білоруська |
| че́ляд «діти; родина» | болгарська |
| čeledź «домашні слуги; члени роду» | верхньолужицька |
| челядь «тс.» | давньоруська |
| челад «діти (як правило, свої)» | македонська |
| celaź «челядь, слуги» | нижньолужицька |
| czeladź «домашня челядь» | польська |
| čel'adь | праслов’янська |
| čel'adь як похідне від трансформованого l'udъ з підсилювальним префіксом če- | праслов’янська |
| че́лядь «дворові слуги; [діти]» (зб. іст.) | російська |
| љāд «жінки в домі; сім’я» | сербохорватська |
| čel'ad' «рід; наймити; молодь» | словацька |
| чєладь «челядь; сім’я» | старослов’янська |
| čeled' «тс.; члени роду» | чеська |
| *čelь (пов’язаного з čelo, укр. чоло́, čelověkъ, укр. чолові́к)(-ědь) | ? |
| колі́но | ? |
| поколі́ння | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України