ЧЕКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

етимологізується також (Черных II 376–377; Kopaliński 193; Lokotsch 140; Chambers 69) як похідне від англ. check «шах; перепона; зупинка, затримка», що зводиться до перс. shâh «шах, цар»;

англ. cheque, (амер.) check «тс.» виводиться від ар. ṣakk «договір, контракт, документ», похідного від перс. čäk «тс.» (Фасмер IV 324; Holub–Lyer 465; Kluge–Mitzka 639);

запозичення з англійської мови;

р. болг. м. чек, бр. чэк, п. czek, ч. šek (з н. Scheck), ček, слц. šek, схв. че̑к, слн. čék;

запозичення з тюркських мов, пор. тур. çeke «жеребок», крим.-тат. чäкі «борозна»;

можна припускати такий розвиток значення: «жереб» → «ділянка, що розподілялася за жеребом» → «ділянка (зокрема, засаджена рисом) узагалі»;

р. чек «тс.»;

р. начеку́ є, очевидно, запозиченням з української мови, див., напр., словничок «Неудобопонятные южнорусские слова» («Основа», 1861/1, 9), де воно перекладається російським «настороже»;

похідне від чека́ти;

р. начеку́ «тс.»;

можливо, результат семантичної видозміни слова чека́² (див.);

непереконливе припущення про зв’язок із чека́н (WZKM 34, 219), як і зближення з нвн. Stecken «палиця» (Горяев 409);

певної етимології не має;

р. чека́ «стрижень, що вкладається на кінцях осей, болтів»;

виникло, можливо, шляхом зворотного словотвору від слів тюркського походження чеку́ха, чеку́ша, пов’язаних із тур. çekiç «молот, молоток», çöküç «тс.», чаг. čeküš «довбня, дубина», čeküc̦ «тс.», карач. чёгюч «молоток», що споріднені з тур. çakmak «бити, карбувати»;

р. [чеку́ша] «довбенька на рибу»;

результат злиття давнішого *на чеку, що складалося з прийменника на та іменника *чек «чекання», пов’язаного з дієсловом чека́ти;

р. начеку́ «напоготові; насторожі», бр. начыку́ «тс.»;

для псл. čakati (при вторинному čekati) припускалася спорідненість з čajati (Meillet Études 163; Sławski I 115; Sł. prasł. II 108–109);

як похідна від čekati форма реконструюється також псл. čakati «чекати» (пор. п. ст. czakać «чекати», ч. ст. čakati, слц. čakat’, вл. čakać, нл. cakaś, болг. ча́кам «чекаю», сх. čȁkati «чекати», слн. čákati «тс.»), що виникла в результаті подовження вокалізму кореня (e › a) в ітеративно-дуративній формі;

псл. čekati тлумачиться як результат а-тематизації початкового *čekti, спорідненого з лит. kàkti «досягати, хапати», лтс. kacêt «хапати, діставати рукою», прус. kakīnt «тс.»;

р. [чека́ть] «ждати», бр. чака́ць, п. czekać, ч. čekati, болг. [че́кам] «чекаю», м. чека «чекає», схв. че̏кати «чекати»;

звуконаслідувальне утворення, що виникло на основі неповної редуплікації вигуку чек (че(к)-чек-);