ЧЕКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чека́ти «сподіватися, ждати»
псл. čekati тлумачиться як результат а-тематизації початкового *čekti, спорідненого з лит. kàkti «досягати, хапати», лтс. kacêt «хапати, діставати рукою», прус. kakīnt «тс.»;
як похідна від čekati форма реконструюється також псл. čakati «чекати» (пор. п. ст. czakać «чекати», ч. ст. čakati, слц. čakat’, вл. čakać, нл. cakaś, болг. ча́кам «чекаю», сх. čȁkati «чекати», слн. čákati «тс.»), що виникла в результаті подовження вокалізму кореня (e › a) в ітеративно-дуративній формі;
для псл. čakati (при вторинному čekati) припускалася спорідненість з čajati (Meillet Études 163; Sławski I 115; Sł. prasł. II 108–109);
р. [чека́ть] «ждати», бр. чака́ць, п. czekać, ч. čekati, болг. [че́кам] «чекаю», м. чека «чекає», схв. че̏кати «чекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очі́кувати
перечі́кувати
почека́льня
«передпокій»
почка́ти
«почекати»
чека́
«сторожка»
чека́лий
«сподіваний»
чека́ло
«вид рибальської сітки»
чека́льний
чека́льня
чекати
чека́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чака́ць | білоруська |
| че́кам «чекаю» | болгарська |
| kacêt «хапати, діставати рукою» | латиська |
| kàkti «досягати, хапати» | литовська |
| чека «чекає» | македонська |
| czekać | польська |
| čekati | праслов’янська |
| čakati «чекати» (пор. п. ст. czakać «чекати», ч. ст. čakati, слц. čakat’, вл. čakać, нл. cakaś, болг. ча́кам «чекаю», сх. čȁkati «чекати», слн. čákati «тс.») | праслов’янська |
| čakati (при вторинному čekati)(Meillet Études 163; Sławski I 115; Sł. prasł. II 108--109) | праслов’янська |
| kakīnt «тс.» | прусська |
| чека́ть «ждати» | російська |
| кати «чекати» | сербохорватська |
| čekati | чеська |
начеку́ «на варті, на сторожі»
результат злиття давнішого *на чеку, що складалося з прийменника на та іменника *чек «чекання», пов’язаного з дієсловом чека́ти;
р. начеку́ «напоготові; насторожі», бр. начыку́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| начыку́ «тс.» | білоруська |
| начеку́ «напоготові; насторожі» | російська |
| *на | ? |
| чеку | ? |
| на та іменника *чек «чекання» | ? |
| чека́ти | ? |
учака́ти «навідуватись, відвідувати»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів учаща́ти, похідного від ча́стий, і чека́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| учаща́ти | українська |
| ча́стий | українська |
| чека́ти | українська |
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період»
зближувалося також із схв. ка̏сати «бігти клусом», н. hasten «квапитися», Hast «поспіх, квапливість» (Machek ESJČ 95; ZfSlPh 18, 22), з ча́яти, чека́ти (Brückner 73), з чеса́ти (Варбот Этимология 1965, 136);
пов’язувалося із псл. čajati, укр. ча́яти (Sławski I 113–114; Zubató AfSlPh 16, 385–386);
псл. čаsъ (‹ *kēs-);
споріднене з прус. kīsman, зн. в. одн. (‹*kēsman) «час; хвилина», алб. kohε (‹*kēsā) «час; погода» (Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279);
припускалися первісні значення псл. саsъ «нарізка» (Jakobson Sc.-Sl. IV 286–307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Этимология 1966, 231);
р. час «година», бр. час «час», др. часъ «час; година», п. czas «час», ч. слц. čas «час; погода», вл. čas «час», нл. сas, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. ча̏с «година; мить, хвилина», слн. čàs «час, пора; період, епоха», стсл. часъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вчас
«відпочинок, перепочинок»
ви́вчасуватися
«відпочити, заспокоїтися»
відча́са
«ранній сорт яблук»
вчас
(у вислові са́ме вчас «вчасно, якраз»)
доча́сний
доча́сно
дочасо́вий
«тимчасовий; до певного часу»
завча́сний
завча́сно
завча́су́
зача́с
«завчасно»
зачасу́
«завчасно»
нача́с
«на короткий час»
начасо́к
начасо́чок
«тс.»
невча́с
«невчасно»
невча́сний
невча́сно
осуча́снити
передвча́сний
передча́сний
передча́сно
перечасува́ти
«перечекати»
пі́дчас
«протягом»
підча́сок
«помічник вартового»
почасови́й
совча́сний
«одночасний»
спочасо́вий
«сучасник»
суча́сне
суча́сний
суча́сник
суча́сність
уча́сне
«вчасно»
уча́сний
(вча́сний)
уча́сно
(вча́сно)
часа́ми
«іноді»
часи́на
часи́нка
ча́сни́й
«вчасний»
часо́ви́й
часови́на
часови́ця
«менструація»
часо́вість
«часове значення»
(лінгв.)
часовни́к
«хронометр»
ча́сом
часо́чком
«тс.»
часува́ти
«агонізувати»
часу́нка
«корова, що вчасно спарувалася з бугаєм»
часъ
чєсни́й
«своєчасний; минущий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kohε «час; погода» (‹*kēsā)(Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279) | албанська |
| час «час» | білоруська |
| час «година» | болгарська |
| čas «час» | верхньолужицька |
| часъ «час; година» | давньоруська |
| час «година; мить; пора, час» | македонська |
| сas | нижньолужицька |
| hasten «квапитися» | німецька |
| czas «час» | польська |
| čajati | праслов’янська |
| čаsъ (‹ *kēs-) | праслов’янська |
| саsъ «нарізка» | праслов’янська |
| kīsman | прусська |
| час «година» | російська |
| ка̏сати «бігти клусом» | сербохорватська |
| с «година; мить, хвилина» | сербохорватська |
| čas «час; погода» | словацька |
| čàs «час, пора; період, епоха» | словенська |
| часъ | старослов’янська |
| ча́яти | українська |
| čas «час; погода» | чеська |
| Hast «поспіх, квапливість» | ? |
| ча́яти | ? |
| чека́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
| або «удар (періодично повторюваний сигнал)» | ? |
чек (у виразі на чеку́ «насторожі, напоготові»)
похідне від чека́ти;
р. начеку́ є, очевидно, запозиченням з української мови, див., напр., словничок «Неудобопонятные южнорусские слова» («Основа», 1861/1, 9), де воно перекладається російським «настороже»;
р. начеку́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| начеку́ | російська |
| начеку́ «тс.» | російська |
| чека́ти | ? |
| словничок «Неудобопонятные южнорусские слова» («Основа», 1861/1, 9) | ? |
| російським «настороже» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України