ЧЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
чей «либонь, може»
пов’язане із займенниковим елементом čе (че), спорідненим з болг. че «що», лат. -que «і», дінд. са, ав. čа, гр. τέ «тс.», що сягають іє. *que «і»;
кінцевий -й може бути залишком енклітичної частки і, кінцеве -нь – заперечної частки ні;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чень
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čа | авестійська |
| че «що» | болгарська |
| τέ «тс.» | грецька |
| са | давньоіндійська |
| *q «і» | індоєвропейська |
| -que «і» | латинська |
| і | ? |
| ні | ? |
чий «належний кому» (при питанні)
псл. čьjь, рефлекс іє. *u̯i-jo-s, утвореного за допомогою присвійного суфікса -i̯o- від питального займенника *u̯ei̯-i̯o-s (псл. kъ-to);
щодо словотвору пор. лат. cūius «чий» ‹ *qu̯oi-us ‹ *u̯oi̯-i̯o-s;
р. чей, бр. чый, др. чии, п. czyj, ч. слц. čí, вл. čeji, нл. ceji, болг. чий, м. чиj, схв. чѝjӣ, слн. čij, стсл. чии;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чый | білоруська |
| чий | болгарська |
| čeji | верхньолужицька |
| чии | давньоруська |
| *u̯i-jo-s | індоєвропейська |
| cūius «чий» | латинська |
| чиj | македонська |
| ceji | нижньолужицька |
| czyj | польська |
| čьjь | праслов’янська |
| чей | російська |
| чѝjӣ | сербохорватська |
| čí | словацька |
| čij | словенська |
| чии | старослов’янська |
| čí | чеська |
| -i̯o- (псл. kъ-to) | ? |
| cūius «чий» | ? |
| *qu̯oi-us | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України