ЧВАНЛИВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

чва́нитися «пишатися, бундючитися»

загальноприйнятої етимології не має;
найвірогідніше виведення псл. [čьvaniti sę] від пасивного дієприкметника мин. ч. čьvanъ, пов’язаного із незбереженим дієсловом *čьvati «розбухати, надиматися» (іє. *k῀uu̯ei̯ō «розбухаю, надимаюся»), спорідненого з гр. ϰυέω «вагітнію», дінд. śváyati «стає великим, сильним», śūna- «надутий, розрослий» (Потебня РФВ III 1880, 169–171; ЭССЯ 4, 178–179);
менш вірогідне пов’язання (Sławski I 110) зі szczwany «цькований» (з семантичним розвитком: «цькований» → «досвідчений, спритний» → «зарозумілий, хвалькуватий») і з чьванъ, джбан із первісним значенням «надутий» (Brückner 68);
малоймовірне зближення (Bern. I 175) з čuti, укр. чу́ти або припущення (Фасмер IV 321) про звуконаслідувальне походження слова;
р. чва́ниться «чванитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́чванка «вихваляння»
чванли́вець «чванько»
чванли́вий
чванний «пихатий, хвалькуватий»
чва́нство
чвань
чваньба́
чванька «чванько»
чва́нько́
чванькови́тий
чванькува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϰυέω «вагітнію» грецька
śváyati «стає великим, сильним» давньоіндійська
čьvaniti sę праслов’янська
чва́ниться «чванитися» російська
чу́ти українська
або припущення українська
čьvanъ чеська
čьvanъ ?
*čьvati «розбухати, надиматися» (іє. *k῀uu̯ei̯ō «розбухаю, надимаюся») ?
śūna- «надутий, розрослий» ?
чьванъ ?
джбан «надутий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України