ЧАЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чай «Thea L.; висушене листя рослини, на якому настоюють запашний напій» (бот.)
через тюрксько-перське посередництво (тур. c̦ау, крим.-тат. чаі «тс.», монг. čаі) запозичене з китайської мови;
пн.-кит. čhā «чай», cha-ye «листя чаю» споріднене з пд.-кит. tē «чай», що стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Tee, фр. thé, англ. tea «тс.»;
р. бр. болг. чай, п. [czaj], ч. слц. вл. čаj, м. чаj, схв. ча̏j, слн. čáj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаєвни́к
«чай китайський, Thea chinensis L.»
(кита́йський)] (бот.)
чаївни́к
(с.-г.)
чаївни́цтво
(с.-г.)
чаї́нка
ча́йна́
ча́йний
ча́йни́к
ча́йниця
ча́йні
(бот.)
чайня́
чайове́
чайові́
чаюва́льник
чаюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tea «тс.» | англійська |
| чай | білоруська |
| чай | болгарська |
| čаj | верхньолужицька |
| чаj | македонська |
| Tee | німецька |
| czaj | польська |
| чай | російська |
| j | сербохорватська |
| čаj | словацька |
| čáj | словенська |
| thé | французька |
| čаj | чеська |
| čhā «чай» | ? |
| cha-ye «листя чаю» | ? |
| tē «чай» | ? |
чай «давай» (спонукальне слово)
застигла форма першої ос. одн. наказового способу дієслова ча́яти «сподіватися»;
р. чай «мабуть, либонь»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́яти «сподіватися» | осетинська |
| чай «мабуть, либонь» | російська |
| ча́яти «сподіватися» | ? |
Іва́н-ча́й «хаменерій, Chamaenerium Spach.» (бот.)
запозичення з російської мови;
назва зумовлена тим, що листя цієї рослини вживають для заварювання чаю;
р. Иван-чай «тс.» складається з найпоширенішого особового імені Ива́н та іменника чай;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Иван-чай «тс.» | російська |
| Ива́н | російська |
| чай | російська |
ча́яти «чекати, сподіватися»
псл. čajati;
споріднене з дінд. cā́уati «спостерігає; побоюється», cāras «вивідувач»;
іє. *ku̯ē(i̯)-;
далі зіставляється з гр. τετίημαι «сумую», τηρέω «вистежую, вичікую, чатую»;
з семантичних міркувань малопереконливе пов’язання (Vaillant RES 22, 190) з počiti «спочити»;
р. ча́ять «сподіватися», др. чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати», п. czaić się «підстерігати, чатувати», болг. ст. чая́ние «сподівання», схв. ст. ча̏jати «чекати», стсл. чаати «сподіватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачаї́ти
зне́чая
«зненацька»
неча́ємий
неча́йний
«несподіваний; безнадійний»
неча́яний
«тс.»
неча́янно
причаї́ти
«притаїти (про почуття, думки тощо)»
ча́йом
«причаївшись»
ча́ющий
«дбайливий; розбитний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чая́ние «сподівання» | болгарська |
| τετίημαι «сумую» | грецька |
| cā́уati «спостерігає; побоюється» | давньоіндійська |
| чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати» | давньоруська |
| *ku̯ē(i̯)- | індоєвропейська |
| czaić się «підстерігати, чатувати» | польська |
| čajati | праслов’янська |
| ча́ять «сподіватися» | російська |
| jати «чекати» | сербохорватська |
| чаати «сподіватися» | старослов’янська |
| cāras «вивідувач» | ? |
| τηρέω «вистежую, вичікую, чатую» | ? |
| počiti «спочити» | ? |
| чая́ние «сподівання» | ? |
| jати «чекати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України