ЧАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чай «Thea L.; висушене листя рослини, на якому настоюють запашний напій» (бот.)
через тюрксько-перське посередництво (тур. c̦ау, крим.-тат. чаі «тс.», монг. čаі) запозичене з китайської мови;
пн.-кит. čhā «чай», cha-ye «листя чаю» споріднене з пд.-кит. tē «чай», що стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Tee, фр. thé, англ. tea «тс.»;
р. бр. болг. чай, п. [czaj], ч. слц. вл. čаj, м. чаj, схв. ча̏j, слн. čáj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаєвни́к
«чай китайський, Thea chinensis L.»
(кита́йський)] (бот.)
чаївни́к
(с.-г.)
чаївни́цтво
(с.-г.)
чаї́нка
ча́йна́
ча́йний
ча́йни́к
ча́йниця
ча́йні
(бот.)
чайня́
чайове́
чайові́
чаюва́льник
чаюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tea «тс.» | англійська |
| чай | білоруська |
| чай | болгарська |
| čаj | верхньолужицька |
| чаj | македонська |
| Tee | німецька |
| czaj | польська |
| чай | російська |
| j | сербохорватська |
| čаj | словацька |
| čáj | словенська |
| thé | французька |
| čаj | чеська |
| čhā «чай» | ? |
| cha-ye «листя чаю» | ? |
| tē «чай» | ? |
чай «давай» (спонукальне слово)
застигла форма першої ос. одн. наказового способу дієслова ча́яти «сподіватися»;
р. чай «мабуть, либонь»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́яти «сподіватися» | осетинська |
| чай «мабуть, либонь» | російська |
| ча́яти «сподіватися» | ? |
ча́яти «чекати, сподіватися»
з семантичних міркувань малопереконливе пов’язання (Vaillant RES 22, 190) з počiti «спочити»;
псл. čajati;
споріднене з дінд. cā́уati «спостерігає; побоюється», cāras «вивідувач»;
іє. *ku̯ē(i̯)-;
далі зіставляється з гр. τετίημαι «сумую», τηρέω «вистежую, вичікую, чатую»;
р. ча́ять «сподіватися», др. чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати», п. czaić się «підстерігати, чатувати», болг. ст. чая́ние «сподівання», схв. ст. ча̏jати «чекати», стсл. чаати «сподіватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачаї́ти
зне́чая
«зненацька»
неча́ємий
неча́йний
«несподіваний; безнадійний»
неча́яний
«тс.»
неча́янно
причаї́ти
«притаїти (про почуття, думки тощо)»
ча́йом
«причаївшись»
ча́ющий
«дбайливий; розбитний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чая́ние «сподівання» | болгарська |
| τετίημαι «сумую» | грецька |
| cā́уati «спостерігає; побоюється» | давньоіндійська |
| чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати» | давньоруська |
| *ku̯ē(i̯)- | індоєвропейська |
| czaić się «підстерігати, чатувати» | польська |
| čajati | праслов’янська |
| ча́ять «сподіватися» | російська |
| jати «чекати» | сербохорватська |
| чаати «сподіватися» | старослов’янська |
| počiti «спочити» | ? |
| cāras «вивідувач» | ? |
| τηρέω «вистежую, вичікую, чатую» | ? |
| чая́ние «сподівання» | ? |
| jати «чекати» | ? |
зачаї́ти «затаїти» (подих)
результат контамінації фонетично близьких форм затаї́ти (притаї́ти) і заст. ча́яти «чекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
причаїти
«притаїти»
причаї́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| затаї́ти (притаї́ти) | ? |
| ча́яти «чекати» (заст.) | ? |
невзнача́й «несподівано, зненацька»
похідне утворення від ча́яти «сподіватися, чекати» (пор. р. [нача́ять(ся)] «тс.; припускати»);
помилковим є виведення (Желтов ФЗ 1876/4, 43) з р. не в знак «ненавмисно»;
р. невзнача́й «ненароком; несподівано», [ненача́й], бр. [невзнача́й] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| невзнача́й «тс.» | білоруська |
| не «ненавмисно» | російська |
| в «ненавмисно» | російська |
| знак «ненавмисно» | російська |
| невзнача́й «ненароком; несподівано» | російська |
| ненача́й | українська |
| ча́яти «сподіватися, чекати» (пор. р. [нача́ять(ся)] | ? |
| нача́ять(ся) «тс.; припускати» | ? |
Іва́н-ча́й «хаменерій, Chamaenerium Spach.» (бот.)
назва зумовлена тим, що листя цієї рослини вживають для заварювання чаю;
р. Иван-чай «тс.» складається з найпоширенішого особового імені Ива́н та іменника чай;
запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Иван-чай «тс.» | російська |
| Ива́н | російська |
| чай | російська |
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період»
псл. čаsъ (‹ *kēs-);
споріднене з прус. kīsman, зн. в. одн. (‹*kēsman) «час; хвилина», алб. kohε (‹*kēsā) «час; погода» (Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279);
припускалися первісні значення псл. саsъ «нарізка» (Jakobson Sc.-Sl. IV 286–307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Этимология 1966, 231);
пов’язувалося із псл. čajati, укр. ча́яти (Sławski I 113–114; Zubató AfSlPh 16, 385–386);
зближувалося також із схв. ка̏сати «бігти клусом», н. hasten «квапитися», Hast «поспіх, квапливість» (Machek ESJČ 95; ZfSlPh 18, 22), з ча́яти, чека́ти (Brückner 73), з чеса́ти (Варбот Этимология 1965, 136);
р. час «година», бр. час «час», др. часъ «час; година», п. czas «час», ч. слц. čas «час; погода», вл. čas «час», нл. сas, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. ча̏с «година; мить, хвилина», слн. čàs «час, пора; період, епоха», стсл. часъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вчас
«відпочинок, перепочинок»
ви́вчасуватися
«відпочити, заспокоїтися»
відча́са
«ранній сорт яблук»
вчас
(у вислові са́ме вчас «вчасно, якраз»)
доча́сний
доча́сно
дочасо́вий
«тимчасовий; до певного часу»
завча́сний
завча́сно
завча́су́
зача́с
«завчасно»
зачасу́
«завчасно»
нача́с
«на короткий час»
начасо́к
начасо́чок
«тс.»
невча́с
«невчасно»
невча́сний
невча́сно
осуча́снити
передвча́сний
передча́сний
передча́сно
перечасува́ти
«перечекати»
пі́дчас
«протягом»
підча́сок
«помічник вартового»
почасови́й
совча́сний
«одночасний»
спочасо́вий
«сучасник»
суча́сне
суча́сний
суча́сник
суча́сність
уча́сне
«вчасно»
уча́сний
(вча́сний)
уча́сно
(вча́сно)
часа́ми
«іноді»
часи́на
часи́нка
ча́сни́й
«вчасний»
часо́ви́й
часови́на
часови́ця
«менструація»
часо́вість
«часове значення»
(лінгв.)
часовни́к
«хронометр»
ча́сом
часо́чком
«тс.»
часува́ти
«агонізувати»
часу́нка
«корова, що вчасно спарувалася з бугаєм»
часъ
чєсни́й
«своєчасний; минущий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kohε «час; погода» (‹*kēsā)(Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279) | албанська |
| час «час» | білоруська |
| час «година» | болгарська |
| čas «час» | верхньолужицька |
| часъ «час; година» | давньоруська |
| час «година; мить; пора, час» | македонська |
| сas | нижньолужицька |
| hasten «квапитися» | німецька |
| czas «час» | польська |
| čаsъ (‹ *kēs-) | праслов’янська |
| саsъ «нарізка» | праслов’янська |
| čajati | праслов’янська |
| kīsman | прусська |
| час «година» | російська |
| ка̏сати «бігти клусом» | сербохорватська |
| с «година; мить, хвилина» | сербохорватська |
| čas «час; погода» | словацька |
| čàs «час, пора; період, епоха» | словенська |
| часъ | старослов’янська |
| ча́яти | українська |
| čas «час; погода» | чеська |
| або «удар (періодично повторюваний сигнал)» | ? |
| Hast «поспіх, квапливість» | ? |
| ча́яти | ? |
| чека́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України