ЧАСТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
части́на
сумнівні також пов’язання (Pedersen Kelt. Gr. I 160) з гр. τένδω «обсмоктую, обгризаю» або з čędo «дитина», укр. заст. ча́до «тс.» (Мартûнов Сл.-герм. взаимод. 201–202), так само, як зближення (Черных II 375–376; Mikl. EW 32; Mikkola Ursl. Gr. III 40) з лат. scindō «розриваю, розколюю»;
менш переконливе, хоч популярне, виведення слова від kǫsъ «кусень» (Фасмер IV 319; Преобр. II, вып. последний 54–55; Брандт РФВ 21, 215; Sławski I 121–122; Sł. prasł. II 194; Machek ESJČ 95; Schuster-Šewc 109; Moszyński PZJP 250; Младенов 679; Skok I 313–314; Bezlaj ESSJ I 79–80; Bern. I 155; Trautmann 116);
зближується з čęstъ(jь), укр. ча́стий (Brückner 78; ЭССЯ 4, 107–108);
псл. čęstь «частина» розглядається як слов’янський новотвір;
укр. частина є новотвором української мови, що виник доданням суфікса -ин(а);
псл. čęstь;
р. часть «частина», бр. часць, часці́на, др. часть «частка; земельна ділянка; спадщина», п. część, ч. část, слц. čаst’, вл. čаsć, болг. м. част, схв. че̑ст, слн. čêst, стсл. чѧсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
межичасти́чний
«молекулярний»
неу́часть
поча́сний
«частинний»
поча́сти
прича́сний
«причетний»
прича́сник
«учасник»
прича́ство
«участь»
суча́стка
«складова частина»
уча́сник
у́частка
«участь»
у́часть
части́нка
части́нний
части́ця
«частка»
частка
ча́стка
частко́вий
ча́стник
«розподілювач»
ча́сточка
«кожна з трьох кришечок хліба, що кидається в миску після похорон; частка св. дарів»
часточко́вий
часть
часть
чась
«частина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| часць | білоруська |
| част | болгарська |
| čаsć | верхньолужицька |
| τένδω «обсмоктую, обгризаю» | грецька |
| часть «частка; земельна ділянка; спадщина» | давньоруська |
| scindō «розриваю, розколюю» | латинська |
| част | македонська |
| część | польська |
| čęstь «частина» | праслов’янська |
| čęstь | праслов’янська |
| часть «частина» | російська |
| ст | сербохорватська |
| čаst' | словацька |
| čêst | словенська |
| чѧсть | старослов’янська |
| ча́до «тс.» | українська |
| ча́стий | українська |
| частина | українська |
| часці́на | українська |
| část | чеська |
| čędo «дитина» | ? |
| ча́до «тс.» | ? |
| kǫsъ «кусень» | ? |
| -ин(а) | ? |
куса́ти
псл. kǫsati, пов’язане з kǫsъ (‹ *kond-so-s) «кусок»;
споріднене з лит. kąsti (kándu) «кусати; їсти», kąsnis «шматок», лтс. kuôst «кусати», гр. κνώδων «ніж, лезо; зубці», κνώδαλον «дикий звір», можливо, також з двн. hantag «гострий, ріжучий», дінд. khadati «жує, кусає», перс. χᾱyad «жує», псл. čęstь, укр. части́на;
зближення з гр. τένδω «обгризаю» (Pedersen Kelt. Gr. І 160) або з гр. δάκνω «кусаю», дінд. dáśati «кусає» (Machek Sborník FFBrU І 1952, 82–83) малопереконливі;
р. куса́ть «кусати», бр. куса́ць, др. кусати, п. kąsać, ч. kousati, слц. kúsať, вл. kusać, нл. kusaś, полаб. kǫsĕt «тс.», болг. къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу», м. каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)», схв. ку́сати «їсти, уминати», слн. kósati «розривати на шматки», стсл. кѫсати «кусати, гризти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дкус
ві́дкуска
вкус
«укус»
вприку́ску
до́кус
«зовсім»
за́куска
кус
«шматок; [небагато]»
куса́к
«кусок, кусень»
куса́ка
«куслива людина; горілка, настояна на перці та коріннях»
куса́ло
«зуби, щелепа; щипці дляторіхів»
куса́чка
«нагайка»
куса́чки
«гострозубці»
ку́сень
«кусок; [занадто вистрижене місце]»
кусі́
(вигук, яким нацьковують собак)
кусі́йка
«все, що кусається, гризе; паразити; змія, гадюка»
кусі́ка
«тс.»
ку́сінь
«кусень»
ку́ска
«все, що кусається, гризе (миші); комахи-паразити»
куски́й
«їдкий, кусливий, колючий»
кусли́вий
куслі́й
«той, що кусається»
кусма́н
«великий шматок»
кусмиля́ка
«тс.»
ку́сник
кусну́ти
кусо́к
кусону́ти
кусцєнки
«небагато, трошки»
ку́счик
кусь
(виг.)
кусьціцька
кусьцьіцьок
кусьцьок
кусю́чий
куся́
«все, що кусається; змія; назва лихої жінки»
кушля́чий
«кусливий»
ку́щик
«тс.»
надку́с
на́дкусок
«кусень»
недо́кусок
«недоїдок»
перекуси́ти
«з’їсти нашвидкуруч, небагато»
пере́куска
«закуска»
підкуси́ти
«кусаючи знизу, зіпсувати; дошкулити в’їдливим зауваженням, натяком»
поку́с
«небагато, деяка кількість»
покусчіцка
«тс.»
при́кус
прику́ска
проку́с
проку́сина
ску́сник
«той, що відкушує»
ти
«заїсти випите або з’їдене; з’їсти небагато; затиснути зубами»
уку́с
уприку́ску
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куса́ць | білоруська |
| къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу» | болгарська |
| kusać | верхньолужицька |
| κνώδων «ніж, лезо; зубці» | грецька |
| τένδω «обгризаю» | грецька |
| δάκνω «кусаю» | грецька |
| hantag «гострий, ріжучий» | давньоверхньонімецька |
| khadati «жує, кусає» | давньоіндійська |
| dáśati «кусає» | давньоіндійська |
| кусати | давньоруська |
| kuôst «кусати» | латиська |
| kąsti «кусати; їсти» (kándu) | литовська |
| каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)» | македонська |
| kusaś | нижньолужицька |
| χᾱyad «жує» | перська |
| kǫsĕt «тс.» | полабська |
| kąsać | польська |
| kǫsati | праслов’янська |
| čęstь | праслов’янська |
| куса́ть «кусати» | російська |
| ку́сати «їсти, уминати» | сербохорватська |
| kúsať | словацька |
| kósati «розривати на шматки» | словенська |
| кѫсати «кусати, гризти» | старослов’янська |
| части́на | українська |
| kousati | чеська |
| *kond-so-s «кусок» | ? |
| kąsnis «шматок» | ? |
| κνώδαλον «дикий звір» | ? |
ща́стя «стан повного задоволення життям»
sъ- пов’язувалося також з префіксом sъ- (укр. с-), при якому реконструювалося первісне значення слова «частка; спільна участь»;
отже, первинне значення слова «добра частина (частка)»;
псл. sъčęstьje, де sъ- розглядається як споріднене з дінд. su- «добрий», рештa ж слова як похідне від čęstь, укр. части́на;
р. сча́стье, бр. шча́сце, др. съчастиѥ п. szczęście, ч. štěstí, слц. št’astie, болг. ща́стие, цсл. съчѧстьникъ «той, хто бере участь; причетний», съчѧстьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нещасли́вець
неща́сник
«нещасний чоловік»
неща́сни́ця
«нещасна жінка»
неща́стя
поща́сність
«щастя, везіння»
унещасли́вити
ущасли́вити
ше́стє
«щастя»
щасли́вець
щасли́вий
щасли́вити
«ущасливлювати»
ща́сний
ща́сниця
«щасливець, щасливиця»
щасти́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шча́сце | білоруська |
| ща́стие | болгарська |
| su- «добрий» | давньоіндійська |
| съчастиѥ | давньоруська |
| sъčęstьje | праслов’янська |
| сча́стье | російська |
| št'astie | словацька |
| части́на | українська |
| съчѧстьнъ «тс.» | українська |
| съчѧстьникъ «той, хто бере участь; причетний» | церковнослов’янська |
| štěstí | чеська |
| sъ- (укр. с-) | ? |
| слова «частка; спільна участь» | ? |
| слова «добра частина (частка)» | ? |
| sъ- | ? |
біхреса «чорт (у лісі в червоній шапці)»
неясне;
можливо, первісне *безхреста (дитина), *безхрестий (пор. [біз] «без») із формальною зміною, викликаною евфемістично-табуїстичними міркуваннями або затемненням первісного значення;
вірування про походження частини «нечистої сили» від померлих нехрещених дітей були дуже поширені;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| безхреста (дитина) | ? |
| безхрестий (пор. [біз] «без») | ? |
| частини «нечистої сили» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України