ЧАРІВНА — ЕТИМОЛОГІЯ
чар «привабливість, чарівливість; чаклунство, чаклунське зілля»
псл. čarъ/čarа;
споріднене з лит. keraĩ (мн.) «чари, чаклунство», kerėˊti «чарувати, чаклувати», ав. čārā- «засіб», перс. čār «тс.», čārа «засіб, допомога; хитрощі», дінд. kṛṇṓti «робить», karṓti «тс.», kṛtyā́ «дія, вчинок», ав. kǝrǝnаoiti «робить», кімр. peri «робити»;
іє. *ku̯er- «тс.»;
менш переконли ві пов’язання псл. čarъ з гр. ϰείρω «стрижу; рубаю; знищую» (Brückner PF 7, 177) або з гр. ϰη̃ρυξ «оповісник, провісник», лат. carmen «пісня, наспів», дінд. kīrtíṣ «слава, звістка» (Ильинский РФВ 61, 236–237);
р. бр. ча́ры (мн.), др. чаръ, п. czar, ч. слн. čár, слц. čar, болг. м. чар, схв. ча̑р, стсл. чаръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пречарови́тий
«чарівливий»
розчаро́вувати
розчарува́ння
чара́
«чари»
ча́ри
(мн.)
чарі́вка
«чарівниця»
чарівки́й
«чарівний»
чарівли́вий
чарівни́й
чарівни́к
чарівни́цтво
чарівни́цький
чарівни́ця
чарівни́чий
ча́рінь
«пігментні плями на обличчі вагітної жінки»
чароване
чарови́на
«чаклунське зілля»
чаровни́к
«чарівник»
чарува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čārā- «засіб» | авестійська |
| kǝrǝnаoiti «робить» | авестійська |
| ча́ры (мн.) | білоруська |
| чар | болгарська |
| ϰείρω «стрижу; рубаю; знищую» | грецька |
| ϰη̃ρυξ «оповісник, провісник» | грецька |
| kṛṇṓti «робить» | давньоіндійська |
| kīrtíṣ «слава, звістка» | давньоіндійська |
| чаръ | давньоруська |
| *ku̯er- «тс.» | індоєвропейська |
| peri «робити» | кімрська |
| carmen «пісня, наспів» | латинська |
| keraĩ «чари, чаклунство» (мн.) | литовська |
| чар | македонська |
| čār «тс.» | перська |
| czar | польська |
| čarъ/čarа | праслов’янська |
| čarъ | праслов’янська |
| ча́ры (мн.) | російська |
| р | сербохорватська |
| čar | словацька |
| čár | словенська |
| чаръ | старослов’янська |
| čár | чеська |
| kerėˊti «чарувати, чаклувати» | ? |
| čārа «засіб, допомога; хитрощі» | ? |
| karṓti «тс.» | ? |
| kṛtyā́ «дія, вчинок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України