ЧАПЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ча́пля «Ardea L.» (орн.)
псл. čаpjа, похідне від čаpati «чапати, повільно ступати, іти не поспішаючи», пор. укр. ча́патися «іти похитуючись»;
ч. čáp зіставляється з [čаpа] «нога» (Machek ESJČ 94);
р. ца́пля, [ча́пля], бр. болг. ча́пля, п. czapla «тс.», ч. čáp «лелека», ст. čěрě «чапля», слц. čáр «лелека», вл. čapla, нл. сapla, болг. ча́пля, м. чапja, [чапа], схв. ча̏пља, слн. čáplje, стсл. чапла «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ца́пля
ча́плеві
«Ardeidae»
(орн.)
чапленя́
чапли́ний
чаплюва́ті
«тс.»
чаплю́ра
чапля
чапу́ра
чепура
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пля | білоруська |
| ча́пля | болгарська |
| ча́пля | болгарська |
| čapla | верхньолужицька |
| чапja | македонська |
| сapla | нижньолужицька |
| czapla «тс.» | польська |
| čаpjа | праслов’янська |
| ца́пля | російська |
| пља | сербохорватська |
| čáр «лелека» | словацька |
| čáplje | словенська |
| чапла «тс.» | старослов’янська |
| ча́патися «іти похитуючись» | українська |
| ча́пля | українська |
| чапа | українська |
| čáp | чеська |
| čаpа «нога» | чеська |
| čáp «лелека» | чеська |
| čаpati «чапати, повільно ступати, іти не поспішаючи» | ? |
| ча́патися «іти похитуючись» | ? |
| čěрě «чапля» | ? |
чаплі́я́ «кухарське знаряддя, яким переносять гарячу сковороду СУМ; [прилад, яким шаповал розбиває вовну Г]»
первісна форма чеплі́я́, утворена від чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти);
форми з а в першому складі виникли під впливом слів ча́пати, ча́питися;
пояснюється також як похідне від ча́пати (ЭССЯ 4, 21);
р. [ча́пельник, чапела́] «чаплія», бр. чапяла́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чап'я́
«чаплія»
чапли́га
«чаплія»
ча́пля
«чаплія»
чеплія
«тс.»
чиплиї́льно
«ручка чаплії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапяла́ «тс.» | білоруська |
| ча́пельник | російська |
| чапела́ «чаплія» | українська |
| чеплі́я́ | ? |
| чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти) | ? |
| ча́пати | ? |
| ча́питися | ? |
| ча́пати | ? |
чепу́ри́ти «прикрашати, прибирати»
псл. čepuriti sę, що є складним утворенням з експресивного префікса če- і дієслівної основи -puriti, яку зближують з -pyr- (р. растопы́рить і под.);
менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. ceplīts (орн.) «волове очко», priekšcelis «нахаба» (Mühl.–Endz. I 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447–448; Mikl. EW 30), з щепи́ти, р. ще́пка (Bern. I 343), з псл. čepьсь, укр. чепе́ць (Jacobson IJSLP 1/2, 1959, 276), з схв. ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» (Malinowski PF 5, 118), з псл. čubъ, п. czub, укр. чуб, з псл. pero, п. piero, укр. перо (Sławski I 128–129);
р. [чапури́ться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепори́ться, чепу́ри́ться] «величатися, пишатися», чо́порный «манірний, бундючний», бр. [чапуры́ць] «чепурити», п. czupurny «задерикуватий, визивний», [ciupurny, cupurny] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) czupierzyc se] «по-чудернацькому одягатися», ч. čepýřiti se «сердитися», болг. чапу́ри «(він) сердиться без причини», схв. че̏перан «спритний, жвавий», слн. čopíriti se «надиматися, високо нестися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчепурля́ти
«очищати»
нечепу́ра
нечупуру́ха
очепури́ти
«очистити»
чепури́стий
чепури́ха
«чепуруха»
чепу́риця
«тс.»
че́пурість
«охайність»
че́пурка
«чепуруха»
чепуркі́вна
«дочка чепуруна»
чепурко́
«чепурун»
чепуркува́тий
чепу́рни́й
«охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний»
чепурні́ти
чепуру́н
чепуру́ха
чепурче́нко
«син-чепурун»
чіпу́ритися
«чепуритися»
чіпу́рний
«чепурний»
чопу́ритися
«тс.»
чопу́рний
чупу́рний
«тс.»
чупуру́н
«чепурун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапуры́ць «чепурити» | білоруська |
| чапу́ри «(він) сердиться без причини» | болгарська |
| ceplīts «волове очко» (орн.) | латиська |
| czub | польська |
| piero | польська |
| czupurny «задерикуватий, визивний» | польська |
| čepuriti | праслов’янська |
| čepьсь | праслов’янська |
| čubъ | праслов’янська |
| pero | праслов’янська |
| ще́пка | російська |
| чапури́ться «надиматися, бундючитися; чепуритися» | російська |
| ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» | сербохорватська |
| перан «спритний, жвавий» | сербохорватська |
| čopíriti se «надиматися, високо нестися» | словенська |
| чепе́ць | українська |
| чуб | українська |
| перо | українська |
| чепори́ться | українська |
| чепу́ри́ться «величатися, пишатися» | українська |
| чо́порный «манірний, бундючний» | українська |
| ciupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| cupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| czupierzyc se «по-чудернацькому одягатися» (каш.) | українська |
| čepýřiti se «сердитися» | чеська |
| če- | ? |
| -pyr- (р. растопы́рить і под.) | ? |
| priekšcelis «нахаба» | ? |
| чапля | ? |
| щепи́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України