ЧАПКА — ЕТИМОЛОГІЯ
чапа́ «сапа»
запозичення з тюркських мов;
пор. тур. c̦apa «мотика, кирка; якір», крим.-тат. чапа «тс.»;
менш переконливе пов’язання р. [ча́пка] із са́па (Преобр. II 251);
р. [ча́пка], болг. ча́па «мотика», м. [чапа] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапа́ти
«сапати»
чапкува́ти
«полоти городні культури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́па «мотика» | болгарська |
| чапа «тс.» | кримсько-татарська |
| чапа «тс.» | македонська |
| ча́пка із са́па | російська |
| ча́пка | російська |
| c̦apa «мотика, кирка; якір» | турецька |
| c̦apa «мотика, кирка; якір» | ? |
ча́питися «триматися за когось; чіплятися за когось»
результат контамінації слів ча́пати та чі́па́ти, чепи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапи́ці
«ручні кайдани»
чапки́й
«старанний, беручкий»
ча́пко
«скоро, швидко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пати | ? |
| чі́па́ти | ? |
| чепи́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України