ЧАЛАПКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чала́пати «хляпати; ляскати; човгати; [бігти клусом]»
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку чала́п;
дієслово, аналогічне ча́пати, шла́пати, пор. п. człapać, [szłapać] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чала́п
«вигук, що імітує хляпання, ляскання»
чалапани́на
«бродіння по болоті чи по воді, робота в грязюці»
чала́пкати
чалапкоті́ти
чалапу́та
«людина, взута у великі, недоладні чоботи»
чалапу́ти
«погані чоботи або черевики»
челе́пати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| człapać | польська |
| чала́п | ? |
| ча́пати | ? |
| шла́пати | ? |
| człapać | ? |
| szłapać «тс.» | ? |
цьва́пкати «плямкати» (про свиню)
звуконаслідувальне утворення, подібне до чва́кати, цвя́кати, джвя́кати;
до словотвору пор. також ця́пкати, чала́пкати тощо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чва́кати | ? |
| цвя́кати | ? |
| джвя́кати | ? |
| також | ? |
| чала́пкати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України