ЧАКЛУН — ЕТИМОЛОГІЯ
чаклува́ти «чарувати»
специфічно українське утворення не зовсім ясного походження;
реконструювалася (Потебня РФВ I 266) первісна форма *шакловати, яка також не має достовірної етимології;
можливо, основа цього слова тюркського походження, пор. тур. c̦ak-mak «забивати; викрешувати (вогонь); блискати; здогадуватися, кумекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чакли́
«чари»
чаклівни́ця
«чарівниця»
чаклі́й
«чаклун»
чаклува́ння
чаклу́н
чаклу́нка
чаклу́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| c̦ak-mak «забивати; викрешувати (вогонь); блискати; здогадуватися, кумекати» | турецька |
| *шакловати | ? |
| c̦ak-mak «забивати; викрешувати (вогонь); блискати; здогадуватися, кумекати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України