ЧАКАНОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

р. ча́ка́н розглядається як запозичення з чуваської мови, пор. чув. чакан «рогіз», споріднене з кирг. чекен, тат. жикен, ккалп. жекен, туркм. еген, башк. екен «тс.»;

припускається спорідненість з чека́н (Bern. I 134; ЭССЯ 4, 12);

р. ча́ка́н «рогіз», ч. čakanek «Centaurea sсabiosa», слц. čakanka «Cichorium intуbus»;

запозичення з тюркських мов;

чаг. чакан «бойова сокира», кирг. чекан «тс.», дтюрк. čоүаn «палка з загнутим кінцем, ковінька», čögän «тс.» пов’язані з тур. çakmak «бити, вбивати (цвяхи і под.)»;

варіант джиґу́н виник на українському ґрунті внаслідок зближення з джи́гати. – Sławski І 115;

Brückner 75;

Machek ESJČ 93;

Holub–Kop. 89;

Holub–Lyer 116;

Skok I 289;

Bezlaj ESSJ I 77;

Lokotsch 31. – Пор. чека́нити;

р. чека́н «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]», бр. чака́н «інструмент для карбування; карбоване зображення», др. чеканъ «кайло, кирка», п. dżagan «тс.», czagan «тс.; музичний інструмент» (з музичного арго), czakan, czekan «тс.», ч. [čagani «кайло; кована палка; музичний інструмент», čakan(a), čekan(a) «тс.», слц. čakan «кирка, мотика», болг. м. чека́н «молоток», схв. чàканац «тс.», слн. čekàn «ікло»;

псл. čakanъ/čekanъ;

давнє запозичення з тюркських мов, пор. чаг. čakan «бойова сокира», пов’язане з тур. çakmak «бити, карбувати»;

менш вірогідне пов’язання (WZKM 34, 219; Fick I 22) з ав. čakuš- «кидальний молот, кидальна сокира», перс. čakuš «молоток»;

думка (Mikl. TEl I 274) про безпосередній зв’язок із тур. çekiç «молоток» безпідставна;

р. болг. чека́н «вид старовинної зброї; кирка, мотика; знаряддя для карбування», бр. чака́н «тс.», др. чеканъ «кирка, сокира», п. czekan «бойовий молот; кирка», czakan «тс.», ч. čakan, čekan «вид зброї (топір на довгому держалні)», слц. [čakan] «довга загнута палиця», м. чекан «молоток; палиця», схв. ча̀канац «молоток відбивати косу», слн. čekàn «бойовий молот; ікло кабана»;

назва звуконаслідувального походження – від крику (туї)-чек-чек, що його видає цей птах;

р. чека́н «чикалка», чекка́н «тс.», бр. чака́н;