ЧАЙНИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
чай «Thea L.; висушене листя рослини, на якому настоюють запашний напій» (бот.)
через тюрксько-перське посередництво (тур. c̦ау, крим.-тат. чаі «тс.», монг. čаі) запозичене з китайської мови;
пн.-кит. čhā «чай», cha-ye «листя чаю» споріднене з пд.-кит. tē «чай», що стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Tee, фр. thé, англ. tea «тс.»;
р. бр. болг. чай, п. [czaj], ч. слц. вл. čаj, м. чаj, схв. ча̏j, слн. čáj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаєвни́к
«чай китайський, Thea chinensis L.»
(кита́йський)] (бот.)
чаївни́к
(с.-г.)
чаївни́цтво
(с.-г.)
чаї́нка
ча́йна́
ча́йний
ча́йни́к
ча́йниця
ча́йні
(бот.)
чайня́
чайове́
чайові́
чаюва́льник
чаюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tea «тс.» | англійська |
| чай | білоруська |
| чай | болгарська |
| čаj | верхньолужицька |
| чаj | македонська |
| Tee | німецька |
| czaj | польська |
| чай | російська |
| j | сербохорватська |
| čаj | словацька |
| čáj | словенська |
| thé | французька |
| čаj | чеська |
| čhā «чай» | ? |
| cha-ye «листя чаю» | ? |
| tē «чай» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України