ЧАДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чад «задушливий отруйний газ; (перен.) запаморочення, нестяма»
псл. čаdъ ‹ *kēdъ, пов’язане чергуванням голосних з псл. *kōd- (› kaditi), до якого зводяться стсл. кадити, кадѫ, укр. кади́ти, каджу́;
р. бр. м. чад, п. czad, ч. čad (заст.), слц. čad, нл. caza «пляма від сажі», полаб. cod «сажа», болг. [чад], схв. ча̑ђ «сажа, кіптява», ча̏д, слн. čȃd, стсл. чадъ, чадь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обчаді́ти
«почорніти від чаду»
обча́длий
уча́ділий
чади́ти
«виділяти чад»
чаді́ти
«виділяти чад; куріти, коптіти»
ча́діти
«отруюватися чадом, чманіти»
чадни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чад | білоруська |
| чад | болгарська |
| чад | македонська |
| caza «пляма від сажі» | нижньолужицька |
| cod «сажа» | полабська |
| czad | польська |
| čаdъ | праслов’янська |
| *kōd- (› kaditi) | праслов’янська |
| чад | російська |
| ђ «сажа, кіптява» | сербохорватська |
| čad | словацька |
| čȃd | словенська |
| кадити | старослов’янська |
| чадъ | старослов’янська |
| кади́ти | українська |
| д | українська |
| чадь | українська |
| čad (заст.) | чеська |
| каджу́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України