ЧАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ча́ви́ти «давити, видавлювати, вижимати щось з чого-небудь»
специфічно українське утворення, що виникло з щави́ти (шчави́ти) «тс.», можливо, через форму розщави́ти (рожчави́ти) внаслідок перерозкладу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чавки
вича́влювати
вичавни́й
(тех.)
ча́ви
«прес»
чавчи́ть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щави́ти «тс.» (шчави́ти) | ? |
| розщави́ти (рожчави́ти) | ? |
уща́ви́ти «уперіщити (про дощ)»
афективне утворення на основі дієслова ща́вити «чавити, давити, м’яти»;
може розглядатися також як результат фонетичної видозміни префіксального утворення від ча́вити з розвитком семантики від «тиснути» до позначення інтенсивності дії (явища), пор. бр. [чаві́ті] «душити; сильно бити», а також укр. пері́щити «сильно бити, сікти; (про сильний дощ) падати великими краплями»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чаві́ті «душити; сильно бити» | білоруська |
| ща́вити «чавити, давити, м’яти» | українська |
| ча́вити «тиснути» | українська |
| пері́щити «сильно бити, сікти; (про сильний дощ) падати великими краплями» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України