ЧАБАН — ЕТИМОЛОГІЯ
чаба́н «пастух овець»
запозичення з тюркських мов;
тур. c̦oban «пастух», крим.-тат. чобан «тс.» походять від перс. šubān «тс.»;
у польській мові з української;
р. бр. чаба́н, п. czaban, болг. [чоба́н, чоба́нин], м. чобан, схв. чо̀бан, чо̀банин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чабане́нко
чабане́ць
чаба́нити
чабани́ха
чабані́вна
чаба́нка
чаба́нство
чабанува́ти
чабанчу́к
«помічник чабана»
чабаня́
«дитина чабана»
чаба́рня
«кошара, вівчарня»
чебанъ
чоба́н
чуба́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чаба́н | білоруська |
| чоба́н | болгарська |
| чобан «тс.» | кримсько-татарська |
| чобан | македонська |
| šubān «тс.» | перська |
| czaban | польська |
| чаба́н | російська |
| чо̀бан | сербохорватська |
| c̦oban «пастух» | турецька |
| чоба́нин | українська |
| чо̀банин | українська |
чаба́н «віл (великий)»
результат семантичної видозміни слова чаба́н «пастух овець»;
п. [czaban] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаба́ний
чабани́стий
«тс.»
чоба́н
«великий (про вола)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czaban «тс.» | польська |
| чаба́н «пастух овець» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України