ЦІПОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ці́па «курка свійська, Gallus» (орн.)

звуконаслідувальні утворення від вигуку ціп-ціп, що імітує писк курчат і використовується також для підкликання птахів, аналогічні лтс. tib, cib (вигук), ciba «курка», нвн. [zib-zib] «вигук для підкликання свійських птахів»;
р. цып-цы́п, цы́па «курча, курка», бр. ціп-ціп, ці́па «курча», п. [сіра] «курка», сір-сір, слц. сіра «курка», слн. сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цєп'є́
цєп'я́ «курча»
цє́пати «пищати»
циплєня́
ципля́
ціп'я́ «курча»
ціпа́-ціпа́
ціпа́к «велике курча»
ціпенє́ «тс.»
ці́пі-ці́пі-ціп
ці́пка
ці́пкати
ці́пкіт «писк»
ціпленя́ «курча»
ціпля́ «тс.»
ціпоні́ти
ціпоті́ти
ціпу́-ціпу́ «тс.»
ціпці́п «вигук для підкликання курей та курчат»
ціпча́к «маленька пташка»
ціпча́ти
цьо́пати «тс.»
цюп'є́ «тс.»
цю́пка «тс.»
ця́па «курка»
ця́пати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ціп-ціп білоруська
tib латиська
zib-zib «вигук для підкликання свійських птахів» нововерхньонімецька
сіра «курка» польська
цып-цы́п російська
сіра «курка» словацька
сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.» словенська
цы́па «курча, курка» українська
ці́па «курча» українська
сір-сір українська
ціп-ціп ?
cib (вигук) ?
ciba «курка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України