ЦІПИЛЬНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ціп «ручне знаряддя для молотьби»
псл. сěръ «ціп»;
припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);
виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);
пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;
р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цепов'є́
«ціпилно»
ціпи́вно
ціпи́лно
ціпи́ло
«тс.»
ціпи́льна
«тс.»
ціпи́льно
ціпи́на
«тс.»
ціпо́к
ціпува́ти
«молотити ціпом»
ціпу́га
«велика палиця»
ціпу́н
ціпу́ра
ціпу́х
«тс.»
цѣпъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп | болгарська |
| суру (мн.) | верхньолужицька |
| skip «судно, корабель» | готська |
| σϰίπων «палиця, патериця» | грецька |
| σχίζω «тс.» | грецька |
| chinátti «розколює» | давньоіндійська |
| цѣпъ | давньоруська |
| scīpiō «тс.» | латинська |
| scindō «розрізую, розриваю» | латинська |
| cippus «колона, стовп» | латинська |
| цеп | македонська |
| серу | нижньолужицька |
| сероі «тс.» | полабська |
| сер | польська |
| сěръ «ціп» | праслов’янська |
| цеп | російська |
| п | сербохорватська |
| сер | словацька |
| серес | словенська |
| цѣпити | старослов’янська |
| щепи́ти | українська |
| čepiti «щипати» | чеська |
| сер | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України