ЦІЛУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

походить від давнішого cělovati «вітати, здоровити» (пор. стсл. цѣловати «тс.»), похідного від сělъ «здоровий»;

щодо розвитку значення пор. лат. salūto «вітаю, бажаю здоров’я; вітаюся, прощаюся», salvē «привіт!, бувай здоровий!», пов’язані з salveo «добре почуваюся», утвореним від salvus «цілий, неушкоджений»;

р. целова́ть, бр. цалава́ць, др. цѣловати «вітати; присягатися, цілуючи хрест або ікону; шанувати», п. całować, ч. celovati, слц. celovat’, вл. cyłować «залишатися цілим», болг. целу́вам «цілую», м. целива «цілує», схв. цели́вати, слн. celováti, стсл. цѣловати;

похідне утворення від цілува́ти;

назва мотивується тим, що при вступі на посаду цілувальник присягався, цілуючи хрест;

р. целова́льник «збирач податків; шинкар», бр. цалава́льнік (іст.), болг. целова́лник (іст.);

похідне утворення від цілува́ти;

назва мотивується давнім звичаєм відрізати перший окраєць від хлібини й давати його цілувати найшановнішій людині в сім’ї;

пояснюється також як похідне від ці́лий – «шматок, відрізаний від ці́лої хлібини»;

п. [całuszka];