ЦІЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ці́ли́й
псл. cělъ;
споріднене з прус. kailūstiskan «здоров’я», гот. hails «цілий; здоровий», двн. heil «тс.», дангл. hǣl «добра прикмета; удача», дісл. heill «тс.», днн. дфриз. hēl «рятунок; добробут»;
твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Hirt PBrB 23, 332) безпідставне;
р. це́лый, бр. цэ́лы, др. цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений», п. cały, ч. слц. celý, вл. cyły, нл. ceły, полаб. ćol, болг. цял, м. цел, схв. це̏о, слн. сål, стсл. цѣлъ «здоровий; цілий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заціли́нитися
«обернутися на цілину (про поле)»
заціли́ти
«замкнути»
заціли́тися
«тс.»
зацілі́ти
«уціліти»
зціли́тель
зціли́ти
зцілі́ти
зцілю́щий
ізціли́ти
наці́ло
суці́лина
«сукупність; міцність»
су́цілком
«цілком»
суці́ль
суці́льний
суці́льність
«єдність»
усу́ціль
уцілі́лий
уцілі́ти
уціло́к
«цілком»
ці́ле
«справді, насправді»
ціле́ць
«велика кам’яна брила»
ці́лечкий
«цілісінький»
ці́ли
«цілком»
ціли́к
«цілина, переліг»
цілина́
ціли́нний
ціли́нник
ціли́тель
ціли́ти
ціли́ця
«цілина; сіль у кристалах»
цілі́сінький
ці́лісний
ці́лість
цілі́ський
«цілісінький»
цілі́ти
ці́лка
«цільні крупи»
цілко́вий
цілкови́тий
цілко́м
цілни́к
«земля, не займана вглиб; цілина»
цілнико́м
«навпростець (полем, а не шляхом)»
цілови́тий
цілце́м
цільба́
«зцілення»
ці́льма
«цілком»
ці́льний
цілю́чий
цілю́щий
цѣлый
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэ́лы | білоруська |
| цял | болгарська |
| cyły | верхньолужицька |
| hails «цілий; здоровий» | готська |
| hǣl «добра прикмета; удача» | давньоанглійська |
| heil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| heill «тс.» | давньоісландська |
| hēl «рятунок; добробут» | давньонижньонімецька |
| цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений» | давньоруська |
| hēl «рятунок; добробут» | давньофризька |
| цел | македонська |
| ceły | нижньолужицька |
| ćol | полабська |
| cały | польська |
| cělъ | праслов’янська |
| kailūstiskan «здоров’я» | прусська |
| це́лый | російська |
| о | сербохорватська |
| celý | словацька |
| сål | словенська |
| цѣлъ «здоровий; цілий» | старослов’янська |
| celý | чеська |
Оле́г (чоловіче ім’я)
запозичення з давньоскандинавської мови;
дісл. Helgi (чоловіче ім’я) пов’язане з heilagr «святий», ісл. helgr, спорідненим з нвн. heilіg «тс.», псл. cělъ «здоровий, цілий», укр. ці́лий;
р. болг. Оле́г, бр. Але́г, др. Ольгъ, ч. слц. Oleg, слн. Olég;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Îльо
Лесь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Але́г | білоруська |
| Оле́г | болгарська |
| Helgi пов'язане з heilagr «святий» (чоловіче ім’я) | давньоісландська |
| Ольгъ | давньоруська |
| helgr | ісландська |
| heilіg «тс.» | нововерхньонімецька |
| cělъ «здоровий, цілий» | праслов’янська |
| Оле́г | російська |
| Oleg | словацька |
| Olég | словенська |
| ці́лий | українська |
| Oleg | чеська |
стільни́к «лист, утворюваний бджолами й осами з воскових чашечок»
неясне;
може бути пов’язане з щіли́на, ці́ли́й, стіл, стели́ти і стіна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спі́льни́к
стални́к
сте́льник
сті́нни́к
сто́льник
щільни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щіли́на | українська |
| ці́ли́й | українська |
| стіл | українська |
| стели́ти | українська |
| стіна́ | українська |
целіба́т «обов’язкова безшлюбність католицького духівництва»
припускається спорідненість з лтс. kails «голий, непокритий», дангл. hāl «цілий; здоровий», двн. heil «тс.», стсл. цѣлъ, укр. ці́лий, а також з гот. liban «жити; існувати», дангл. libban «тс.»;
запозичення з латинської мови;
лат. caelibātus «чоловіча безшлюбність» походить від caelebs «неодружений, самітний», що достовірної етимології не має;
р. болг. м. целиба́т, бр. цэліба́т, п. вл. celibat, ч. слц. celibát, схв. целибат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэліба́т | білоруська |
| целиба́т | болгарська |
| celibat | верхньолужицька |
| liban «жити; існувати» | готська |
| hāl «цілий; здоровий» | давньоанглійська |
| libban «тс.» | давньоанглійська |
| heil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caelibātus «чоловіча безшлюбність» | латинська |
| kails «голий, непокритий» | латиська |
| целиба́т | македонська |
| celibat | польська |
| целиба́т | російська |
| целибат | сербохорватська |
| celibát | словацька |
| цѣлъ | старослов’янська |
| ці́лий | українська |
| celibát | чеська |
| caelebs «неодружений, самітний» | ? |
ці́лка «стик, шво»
пов’язане з ці́ли́й (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці́ли́й | ? |
цілу́х «тараня, Abramis vimbra L.» (іхт.)
похідне утворення від ці́ли́й;
назва мотивується, очевидно, тим, що цю рибу через її невеликі розміри при в’яленні, солінні тощо не розрізують, а консервують цілою;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці́ли́й | ? |
цілу́шка «(перший) окраєць хлібини»
похідне утворення від цілува́ти;
назва мотивується давнім звичаєм відрізати перший окраєць від хлібини й давати його цілувати найшановнішій людині в сім’ї;
пояснюється також як похідне від ці́лий – «шматок, відрізаний від ці́лої хлібини»;
п. [całuszka];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| całuszka | польська |
| цілува́ти | ? |
| ці́лий «шматок, відрізаний від ці́лої хлібини» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України