ЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цей (вказівний займенник)
виник у результаті спрощення (відпадіння початкового о-) давнішої форми оцей ‹ отсей ‹ ото сей, утвореної з вказівної частки от(о) і вказівного займенника сей;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тсе
тсей
тся
тце
тцей
тця
це
це́є
ця
ця́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оцей | ? |
| отсей | ? |
| ото сей | ? |
| от(о) | ? |
| сей | ? |
біль
пов’язування з лат. dolere «боліти; страждати, сумувати» (Machek ESJČ 60) необґрунтоване;
безпідставною була думка (Hirt РВrВ 23, 331) про запозичення слов’янських слів з германських мов;
менш переконливе виведення (Трубачев ВСЯ 3, 124–126; ЭССЯ 2, 187– 189; Vaillant RÉS 22, 40) від псл. bolь «великий»;
очевидно, споріднене з двн. balo «згуба, зло», дісл. bçl «злість», дангл. bealu «тс.», гот. balwjan «мучити»;
псл. boljь, bolěti;
р. бр. боль, др. боль «хвороба», п. вл. слн. ból, ч. bol «скорбота, сум», слц. bôl’, нл, bol, полаб. bülĕ «болить», болг. боли́ «болить», бо́лка «біль», м. бол, схв. бȏл, стсл. боль «хворий», болѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бола́
«важка хвороба, болячка»
бо́лезний
«болісний»
бо́лещ
«хвороба; туга»
бо́лещі
«тс.»
бо́лізний
«тс.»
болізнува́ти
«хворіти»
бо́лізнь
«хвороба»
бо́лізько
болі́льник
бо́лісний
болість
«тс.»
болі́ти
бо́ліч
«біль»
боль
«хворий»
бо́лько
бо́льницяі
«тс.»
больо́вий
болю́чий
боля́
«хвороба, недуга»
боля́к
«болячка»
боляка
«велика болячка»
болякува́тий
бо́ляче
болячівник
«від рослини з лікувальними властивостями»
боля́чка
болячкува́тий
боля́щий
лесний
обезбо́лювати
ро́збіль
«захворювання»
розбо́ла
«причина болю»
уболіва́льник
уболіва́ти
ця
«лікарня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| боль | білоруська |
| боли́ «болить» | болгарська |
| ból | верхньолужицька |
| balwjan «мучити» | готська |
| bealu «тс.» | давньоанглійська |
| balo «згуба, зло» | давньоверхньонімецька |
| bçl «злість» | давньоісландська |
| боль «хвороба» | давньоруська |
| dolere «боліти; страждати, сумувати» | латинська |
| бол | македонська |
| bülĕ «болить» | полабська |
| ból | польська |
| bolь «великий» | праслов’янська |
| boljь | праслов’янська |
| боль | російська |
| бȏл | сербохорватська |
| bôl' | словацька |
| ból | словенська |
| боль «хворий» | старослов’янська |
| нл | українська |
| bol | українська |
| бо́лка «біль» | українська |
| болѣти | українська |
| bol «скорбота, сум» | чеська |
| bolěti | ? |
тя «тебе»
іє. *tē-m/te;
відповідає прус. tien «тебе», дінд. tvām, ав. ϑwąm, дперс. ϑuvām;
псл. tę, коротка (енклітична) форма знахідного відмінка однини особового займенника ty «ти»;
р. [тя], бр. [ця], др. тя, п. cię, ч. tě, слц. t’a, вл. će, нл. śi, болг. м. схв. те, слн. tе, стсл. тѧ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑwąm | авестійська |
| ця | білоруська |
| те | болгарська |
| će | верхньолужицька |
| tvām | давньоіндійська |
| ϑuvām | давньоперська |
| тя | давньоруська |
| *tē-m/te | індоєвропейська |
| те | македонська |
| śi | нижньолужицька |
| cię | польська |
| tę | праслов’янська |
| ty «ти» | праслов’янська |
| tien «тебе» | прусська |
| тя | російська |
| те | сербохорватська |
| t'a | словацька |
| tе | словенська |
| тѧ | старослов’янська |
| tě | чеська |
цю «вигук, яким відганяють свиней»
звуконаслідувальне утворення, що імітує звуки тварин під час їжі;
первісне значення «вигук підкликання»;
значення відгону тварин вторинне (вигук набуває такого значення при вимовлянні його з відповідною інтонацією);
п. сіu «вигук для підкликання свійських тварин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ацю́ць
«тс.»
цю-цю
«вигук для підкликання малих поросят»
цюць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіu «вигук для підкликання свійських тварин» | польська |
| значення «вигук підкликання» | ? |
аці́ба (вигук, яким відганяють щенят)
походження неясне;
можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (‹от) і якогось утворення від займенникової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків ако́т–кот, агу́ш–гуш зіставлення з [ці] (вигук для підклика ня кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Crânjală 234) непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аці́б
аці́ва
аці́па
ці́ба
ці́ва
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп-ціп (вигук для підкликання курчат)(Crânjală 234) | українська |
| ці | українська |
| с- | ? |
| ако́т | ? |
| агу́ш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
| кот | ? |
| гуш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
ачу́ (вигук, яким відганяють свиней)
результат злиття підсилювальної частки а1 з вигуками чу, цю (див.);
бр. [ацю́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
асю́
«тс.»
аци
аць
ацьо́
ацю́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ацю́ «тс.» | білоруська |
| цю | українська |
| чу | ? |
оце́й (оце́, оці́, оця́)
результат злиття і дальшої редукції вказівної частки от і вказівного займенника сей (се, сі, ся);
Фонетичні та словотвірні варіанти
цей
(це, ці, ця)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| от (се, сі, ся) | ? |
| сей (се, сі, ся) | ? |
се́рце «центральний орган кровоносної системи»
псл. *sьr̥dьce (‹*sьr̥dьko), очевидно, похідне від *sьr̥dь «серце, середина», пов’язаного із *serda «середина» з іншим ступенем вокалізму;
споріднене з лит. širdìs «серце», лтс. sir̂ds «тс.; мужність, гнів», прус. seyr «серце», гр. ϰη̃ρ, ϰαρδία, вірм. sirt, гот. haírto, лат. cor (cordis), дірл. cride, хет. kard- «тс.»;
іє. *k῀er-d-/k῀r̥-d-;
р. се́рдце, бр. сэ́рца, др. сьрдьце «середина, глибина, внутрішність, серцевина; серце; душа, дух, думка, почуття, бажання, гнів», п. serce, ч. слц. srdce, нл. serce, болг. cърце́, м. срце, схв. ср̏це, слн. srcé, стсл. cръдьце, срьдьце;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсерде́чний
безсе́рдий
безсе́рдний
з-серця
«розсердившись»
насе́рдний
«сердечний, серцевий»
насе́рдниця
«хвороба, біль у ділянці серця; коліки»
осердя
пасе́рдя
«серцевина дерева»
передсе́рдя
серде́га
серде́ка
серденя́
серде́чина
«сердега»
серде́чний
серде́чник
серде́шний
сердя́га
«сердега»
серцева́тий
«у формі серця»
серце́вий
серцеви́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сэ́рца | білоруська |
| cърце́ | болгарська |
| sirt | вірменська |
| haírto | готська |
| ϰη̃ρ | грецька |
| ϰαρδία | грецька |
| cride | давньоірландська |
| сьрдьце «середина, глибина, внутрішність, серцевина; серце; душа, дух, думка, почуття, бажання, гнів» | давньоруська |
| *k<SUP>῀</SUP>er-d-/k<SUP>῀</SUP>r̥-d- | індоєвропейська |
| cor (cordis) | латинська |
| cordis | латинська |
| sir̂ds «тс.; мужність, гнів» | латиська |
| širdìs «серце» | литовська |
| ср̏срце | македонська |
| serce | нижньолужицька |
| serce | польська |
| *s<SUP>ь</SUP>r̥dьce (‹*sьr̥dьko) | праслов’янська |
| *s<SUP>ь</SUP>r̥dьko «серце, середина» | праслов’янська |
| *serda «середина» | праслов’янська |
| *s<SUP>ь</SUP>r̥dь | праслов’янська |
| *s<SUP>ь</SUP>r̥dь | праслов’янська |
| seyr «серце» | прусська |
| се́рдце | російська |
| це | сербохорватська |
| srdce | словацька |
| srcé | словенська |
| cръдьце | старослов’янська |
| срьдьце | старослов’янська |
| kard- «тс.» | хетська |
| srdce | чеська |
ти «чи»
псл. ti‹*tei (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той»);
споріднене з лит. teĩ..., teĩ «як ..., так і», teĩp «так», taĩ «це, те», гот. þеі «що, щоб»;
р. [ти], бр. ці, п. ст. сі, стсл. ти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ті
ці
«тс.»
(з бр.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці | білоруська |
| þеі «що, щоб» | готська |
| teĩ..., teĩ | литовська |
| teĩp «так» | литовська |
| taĩ «це, те» | литовська |
| сі (ст.) | польська |
| ti (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той») | праслов’янська |
| *tei | праслов’янська |
| ти | російська |
| ти «тс.» | старослов’янська |
цес «цей»
не зовсім ясне;
можливо, виникло як фонетичний варіант [сесь] «цей» (під впливом цей);
може розглядатися також як результат скорочення первісного *цесей, утвореного з підсилювальної частки це та займенника сей;
це́ся з’явилося з *цесей як форма жін. р. за зразком цей – ця;
Фонетичні та словотвірні варіанти
це́ся
«ця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за | російська |
| сесь «цей» (під впливом цей) | ? |
| *цесей | ? |
| це | ? |
| сей | ? |
| це́ся | ? |
| *цесей | ? |
| за | ? |
ци «вигук, яким підганяють коней; вигук для підкликання кіз»
очевидно, скорочений варіант вигуку аци́, що виник унаслідок відпадіння початкового а-;
п. сі сі сі «вигук, яким підкликають котів; вигук, яким підкликають телят», ч. сі! «вигук, яким підкликають або відганяють курей, гусей, кіз і т. ін.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ці
«вигук, що ним підганяють кіз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі сі сі «вигук, яким підкликають котів; вигук, яким підкликають телят» | польська |
| сі! «вигук, яким підкликають або відганяють курей, гусей, кіз і т. ін.» | чеська |
| аци́ | ? |
ци «чи»
пов’язане з др. цѣ «хоч, проте», стсл. цѣ «але, також, адже; однак, проте, хоч; якби; хіба, тільки», для яких реконструюється псл. *сě ‹ *kai/koi, що розглядається як відмінкова форма займенникового кореня іє. *ku̯o- (ЭССЯ 3, 173, 194);
зіставлялося з гр. ϰαί «і, так само» (Bern. I 122; Boisacq 390; Trautmann 112; проти Meillet MSL 8, 283) та з лит. kaĩ «коли, тоді як, для того щоб» (Vondrák 2, 452; Solmsen KZ 33, 300; 44, 190; Sadn.–Aitz. HWb. 220);
припускається спорідненість з гр. ποĩ «куди, куди-небудь», що теж є застиглою відмінковою формою (місц. в. одн.) (ЭССЯ 3, 173);
бр. ці «тс.», др. ци «хіба, чи, якщо», цы «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці «тс.» | білоруська |
| ϰαί «і, так само» | грецька |
| ποĩ «куди, куди-небудь» | грецька |
| цѣ «хоч, проте» | давньоруська |
| ци «хіба, чи, якщо» | давньоруська |
| *ku̯o- | індоєвропейська |
| kaĩ «коли, тоді як, для того щоб» | литовська |
| *сě | праслов’янська |
| цѣ «але, також, адже; однак, проте, хоч; якби; хіба, тільки» | старослов’янська |
| цы «тс.» | українська |
цю́ра «свійський собака»
не виключений вплив вигуку цю-цю́ (цу-цу́), яким підкликають собак;
утворене лексико-семантичним способом від цю́ра1;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю-цю́ (цу-цу́) | ? |
| цю́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України