ЦЮРА — ЕТИМОЛОГІЯ

п. сіurа «джура; нездара, роззява» спільного походження з укр. джу́ра (див.);

запозичення з польської мови;

не виключений вплив вигуку цю-цю́ (цу-цу́), яким підкликають собак;

утворене лексико-семантичним способом від цю́ра¹;

можливо, похідне утворення від звуконаслідувального вигуку для підкликання свійських птахів *цюр;

запозичення з східних мов, пор. кипч. čora (cora) «хлопець до коней», тюрк. чӳр «разом, у згоді» (Радлов III 2194), тадж. Ҷӯра «друг, товариш», ҷӯр «згода»;

п. ciura, cióra, ciur, іст. «джура», розм. «нездара, ґава»;

очевидно, запозичення з балтійських мов;

пор. лит. tỹrė «каша», лтс. ķura «суп зі скоринок хліба», čuruls «їжа з води, хліба і цибулі»;

р. тю́ря «страва, що готується на воді з кришеним чорним хлібом і сіллю; хліб з водою», бр. [цура́] «страва, що готується з води, солі або цукру і хліба; страва з теплої води і хліба; хліб, накришений у молоко», [цюра́] «страва з хліба, води і цукру»;