ЦЮПА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цю́па «хижка; в’язниця»
запозичення з польської мови;
п. ciupa «хижка» є результатом фонетичної видозміни (вторинна афективна палаталізація) слат. cuppa «в’язниця», що виникло, очевидно, з лат. сūра «бочка, кадіб», спорідненого з дінд. kū́paḥ «дупло, печера; яма», лит. kaũpas «купа», стсл. коупъ «тс.»;
бр. [цю́пка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цю́пка
«камера (у в’язниці)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́пка «тс.» | білоруська |
| kū́paḥ «дупло, печера; яма» | давньоіндійська |
| сūра «бочка, кадіб» | латинська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| ciupa «хижка» (вторинна афективна палаталізація) | польська |
| cuppa «в’язниця» | середньолатинська |
| коупъ «тс.» | старослов’янська |
тю́пати «бігти дрібною риссю; швидко йти або повільно бігти; йти повільно, плентатися»
афективне звуконаслідувальне утворення, пов’язане з ту́пати;
пом’якшення початкового приголосного, на думку Махека, відображає «дрібність» дії;
білоруські форми зіставляються з лит. čiupénti «повільно йти»;
бр. цю́паць «боязливо ступати (про дітей); падати задом (про дітей); повільно йти», цю́пацца «падати; повільно працювати», [цю́піць] «кришити», цюп (вигук, що спонукає дитину ходити), цю́пка «дитина, що починає ходити», п. ciupać «злегка ударяти, дрібно сікти», ч. [t’upat] «дрібно сікти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натю́пати
«набігати, дістати»
пі́дтюпки
підтю́пувати
«рухатися підтюпцем, підбігцем»
пі́дтюпцем
тюп
(виг.)
тюп-тюп
тюпака́
«підбігцем»
тюпако́м
«тс.»
тюпа́чити
тюпа́шити
«тс.»
тю́пки
«нешвидким бігом, дрібною риссю»
тюпори́ти
«плентатися»
тюпоті́ти
«швидко йти Г; дріботіти Нед»
тю́пце́м
«тс.»
тюпцювати
тюпцяти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́паць «боязливо ступати (про дітей); падати задом (про дітей); повільно йти» | білоруська |
| цю́пацца «падати; повільно працювати» | білоруська |
| цю́піць «кришити» | білоруська |
| цюп (вигук, що спонукає дитину ходити) | білоруська |
| цю́пка «дитина, що починає ходити» | білоруська |
| čiupénti «повільно йти» | литовська |
| ciupać «злегка ударяти, дрібно сікти» | польська |
| ту́пати | українська |
| t'upat «дрібно сікти» | чеська |
цю́пати «цюкати; тупати; дріботіти ногами»
утворення звуконаслідувального характеру;
до словотвору пор. дзю́бати, ту́пати;
бр. [цю́паць] «боязко ступати (про дитину)» Hocович, [цюп] «вигук, що спонукає дитину ходити; вигук, що імітує легке падіння», п. сіuраć «цюкати», ч. cupati «тупати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цюпота́ти
цюпоті́ти
«тс.; лепетати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́паць «боязко ступати (про дитину)» | білоруська |
| сіuраć «цюкати» | польська |
| цюп «вигук, що спонукає дитину ходити; вигук, що імітує легке падіння» | українська |
| cupati «тупати» | чеська |
| дзю́бати | ? |
| ту́пати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України