ЦУРКІ — ЕТИМОЛОГІЯ

п. cîrka «дочка», як і його пестливі деривати сîruś, сîrunіа, походить від псл. *dъktі, (род. в. dъktere), до якого зводиться укр. дочка́;

запозичення з польської мови;

р. [цу́рка] «дівчина», м. цурко, схв. цу̏ра «тс.»;

задовільної етимології не має;

пов’язується зі словом цу́рка «палиця (для відганяння ворожої сили)» (Преобр. ІІ, вып. последний 81–82) або може розглядатися як символічне дерев’яне зображення далекого предка (духа-охоронця дому), тоді вигуки цур, цур-цура́ є зверненнями до цього духа, прикликанням його, пор. припущення зв’язку зі словами пра́щур (Желтов ФЗ 1876/4, 37; Никольский ФЗ 1891/4-5, 11) і чорт (Bern. І 164), з гр. ϰύριος «пан, господь» (Зеленин ІІ 93);

гіпотези про запозичення р. чур з чув. tšar (чар) «тримай, спиняй, стій» (Gauthiot MSL 16, 89), дсканд. Туr «бог війни» (Погодин ЖСт. 20, 427) менш прийнятні;

р. чур, бр. цур, [чур], п. cur «чорт» (з укр.);

загальновизнаної етимології не має;

можна припустити давнє значення слів цу́ра, цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»;

до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор;

далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною);

менш прийнятними є зіставлення з лит. kiáuras «дірявий», лтс. саũrs «тс.», лит. kiùrti «ставати дірявим», skiaurė˜ «дірявий човен», снн. schore «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Mühl.–Endz. I 365) та з н. scheren «стригти, обрізати», Schur «стрижка» (Горяев 417);

р. чу́рка «обрубок дерева або металу», [чура́к] «обрубок дерева», бр. цу́рка;