ЦНОТЛИВУ — ЕТИМОЛОГІЯ
цно́та «чеснота, невинність»
запозичення з польської мови;
п. cnota «тс.» утворено від сnу, ст. czsny «шановний» (› укр. цний «тс.»), що виникло з *czesny, яке зводиться до псл. čьstьnъ (прикметник від čьstь › *čьttь);
бр. цно́та, ч. ctnost, ctnota «чеснота, цнотливість», слц. cnost’, ctnost’, ctnota, cnota «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нецно́та
«вада, порок»
сно́та
сно́ток
«тс.»
цний
«шановний, доброчесний»
цний
цнота
цнотли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цно́та | білоруська |
| cnota «тс.» | польська |
| čьstьnъ (прикметник від čьstь › *čьttь) | праслов’янська |
| cnost' «тс.» | словацька |
| ctnost' «тс.» | словацька |
| ctnota «тс.» | словацька |
| cnota «тс.» | словацька |
| ctnost «чеснота, цнотливість» | чеська |
| ctnota «чеснота, цнотливість» | чеська |
| czsny «шановний» (› укр. цний «тс.») | ? |
| *czesny | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України