ЦИТАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
цита́та «дослівний уривок з якого-небудь тексту»
запозичення з латинської мови;
лат. citātum «наведене, уведене» походить від cito «викликаю, називаю», пов’язаного з сieo «рухаю», що зводиться до іє. *kĭ- (› гр. ϰίω «іду»), спорідненого з іє. *kī- (› гр. ϰινέω «рухаю, рухаюсь»), та іє. *kieu- (› дінд. cyávatē «рухається, йде геть», гр. σεύω «жену, переслідую»);
р. цита́та, бр. цыта́та, п. cytat(a), ч. слц. слн. citát, вл. citat, болг. м. цита́т, схв. цѝтāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цита́тник
цита́тництво
цита́ція
цитува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цыта́та | білоруська |
| цита́т | болгарська |
| citat | верхньолужицька |
| *kĭ- (› гр. ϰίω «іду») | індоєвропейська |
| *kī- (› гр. ϰινέω «рухаю, рухаюсь») | індоєвропейська |
| *kieu- (› дінд. cyávatē «рухається, йде геть», гр. σεύω «жену, переслідую») | індоєвропейська |
| citātum «наведене, уведене» | латинська |
| цита́т | македонська |
| cytat(a) | польська |
| цита́та | російська |
| цѝтāт | сербохорватська |
| citát | словацька |
| citát | словенська |
| citát | чеська |
| cito «викликаю, називаю» | ? |
| сieo «рухаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України