ЦИТАДЕЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
цитаде́ль «міська фортеця, кремль, (перен.) твердиня»
запозичене з італійської мови через французьку, німецьку та польську;
іт. cittadella «маленьке місто» (› фр. citadelle, н. Zitadelle) є демінутивною формою іт. ст. cittade «місто» (› іт. cittá «тс.»), що виникло з лат. cīvitās «тс.», похідного від cīvis «громадянин, підданець»;
р. цитаде́ль, бр. цытадэ́ль, п. cytadela, ч. слц. вл. citadela, болг. м. цитаде́ла, схв. цитадела;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цитаде́ля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цытадэ́ль | білоруська |
| цитаде́ла | болгарська |
| citadela | верхньолужицька |
| cittadella «маленьке місто» (› фр. citadelle, н. Zitadelle) | італійська |
| cittade «місто» (› іт. cittá «тс.») | італійська |
| cīvitās «тс.» | латинська |
| цитаде́ла | македонська |
| cytadela | польська |
| цитаде́ль | російська |
| цитадела | сербохорватська |
| citadela | словацька |
| citadela | чеська |
| cittade «місто» (› іт. cittá «тс.») | ? |
| cīvis «громадянин, підданець» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України