ЦИРКУЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ци́ркуль «інструмент для креслення кіл та вимірювання ліній»
запозичення з німецької мови;
н. Zirkel «циркуль; коло» походить від лат. circulus «(маленьке) коло», що є демінутивом від лат. circus «коло; цирк»;
р. ци́ркуль, бр. цы́ркуль, п. cyrkiel, слц. cirkel’, болг. ци́ркул, м. циркли, схв. цѝркле;
Фонетичні та словотвірні варіанти
циркель
ци́ркель
«тс.»
цирклюва́ти
«обмірювати циркулем; підрізувати, підстригати Нед; (перен.) засуджувати, ганити Г»
ци́ркул
«округа, волость»
циркуля́рка
«циркульна пила»
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цы́ркуль | білоруська |
| ци́ркул | болгарська |
| circulus «(маленьке) коло» | латинська |
| circus «коло; цирк» | латинська |
| циркли | македонська |
| Zirkel «циркуль; коло» | німецька |
| cyrkiel | польська |
| ци́ркуль | російська |
| цѝркле | сербохорватська |
| cirkel' | словацька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України