ЦИРКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
цирк «вид мистецтва, у якому поєднується акробатика, клоунада, виступи дресированих тварин тощо; у Давньому Римі -- місце для кінських перегонів, боїв гладіаторів та інших видовищ»
запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької;
лат. circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») виводять від гр. ϰίρϰος, ϰρίϰος «кільце, коло», яке походить з іє. *kri-k, що виникло внаслідок розширення іє. *ker- «вигинати, крутити», з яким пов’язується псл. *krivъ, укр. криви́й;
р. болг. цирк, бр. цырк, п. cyrk, ч. слц. вл. слн. cirkus, м. циркус, схв. цѝркус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цирка́цтво
цирка́цький
цирка́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цырк | білоруська |
| цирк | болгарська |
| cirkus | верхньолужицька |
| ϰίρϰος | грецька |
| *kri-k | індоєвропейська |
| *ker- «вигинати, крутити» | індоєвропейська |
| circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») | латинська |
| циркус | македонська |
| cyrk | польська |
| *krivъ | праслов’янська |
| цирк | російська |
| цѝркус | сербохорватська |
| cirkus | словацька |
| cirkus | словенська |
| криви́й | українська |
| cirkus | чеська |
| ϰρίϰος «кільце, коло» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України