ЦИНДРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

слов’янське утворення, експресивне чи експресивно-звуконаслідувальне, пор. укр. фльо́ндра, хльо́ндра «повія», до суфікса ще укр. ци́ндра, ци́ндря «жужелиця; вертихвістка (про жінку)» і цу́ндра, цу́ндря «ганчірка»;

можливе запозичення з германських мов, пор. н. schlendern «тягтися, плестися», [schlundern] «тс.» або шв. slunt «волоцюга» (проти Фасмер IV 453);

р. шлёнда «ледар», [шля́нда, шлы́нда] «тс.», бр. [шлю́ндра] «нехлюя, нечупара», п. [szlądra] «повія», ч. šlundra «тс.», вл. šlundrija «нехлюя», нл. šlundrawa «нечупара; розпусниця»;

запозичення з польської мови;

п. zędra, zendra, [zyndra, cąder] «шлак» походять від н. Sinter «тс.», спорідненого з двн. sintar, свн. sinter, свн. дангл. днн. sinder «тс.», що зводяться до герм. *sendra- (*sendhro-) «згущена рідина», пов’язаного з псл. *sędra «шлак, окалина» (корінь *sęd-/sěd-/sid- «сідати, сісти»), звідки ч. sádra «гіпс», схв. се̏дра «вапнистий накип»;

р. [цы́ндра] (з укр.);