ЦИНГА — ЕТИМОЛОГІЯ
цинга́ «захворювання, що виникає через брак вітамінів у харчуванні» (мед.)
не зовсім ясне;
здебільшого виводиться з п. dzięgna «виразковий стоматит», що розглядається як утворене з основ слів лат. dēns (род. в. dentis) «зуб» та п. gnić «гнити» (Фасмер IV 306; Bern. I 190) або як первісне *dziegna ‹*degna зіставляється із стсл. дьгна «рубець, шрам» ‹ псл. dьgna, спорідненого з лит. dógti «проростати, сходити», díegti «колоти» (Brückner 112);
реконструюється псл. *dъg-n-/dьg-n-, з пізнішою назалізацією в польській мові (Черных II 370);
р. цинга́, бр. цынга́, болг. ци́нга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цинго́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цынга́ | білоруська |
| ци́нга | болгарська |
| dēns «зуб» (род. в. dentis) | латинська |
| dógti «проростати, сходити» | литовська |
| dzięgna «виразковий стоматит» | польська |
| gnić «гнити» | польська |
| dьgna | праслов’янська |
| *dъg-n-/dьg-n- | праслов’янська |
| цинга́ | російська |
| дьгна «рубець, шрам» | старослов’янська |
| díegti «колоти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України