ЦИМБАЛІСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
цимба́ли «музичний інструмент»
запозичене з латинської мови через посередництво польської;
лат. cymbalum «кімвал (музичний ударний інструмент)» походить від гр. ϰύμβαλον «тс.»;
р. цимба́лы, бр. цымба́лы, п. cymbały, (одн.) cymbał, ч. cimbál, слц. вл. cymbal, нл. cymbla, болг. цимба́л, м. цимбал, схв. ци̏мбал, слн. čembalo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ци́мбал
«тс. Нед; йолоп, бовдур Г, Нед»
цимбали́ст
цимбали́ста
цимбали́стий
цимбалі́ст
цимба́ло
«дрючечок, що висить на ланцюжках між стовпами в стайні»
цимбалъ
(муз.)
цимбаляр
«цимбаліст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цымба́лы | білоруська |
| цимба́л | болгарська |
| cymbal | верхньолужицька |
| ϰύμβαλον «тс.» | грецька |
| cymbalum «кімвал (музичний ударний інструмент)» | латинська |
| цимбал | македонська |
| cymbla | нижньолужицька |
| cymbały (одн.) | польська |
| cymbał (одн.) | польська |
| цимба́лы | російська |
| мбал | сербохорватська |
| cymbal | словацька |
| čembalo | словенська |
| cimbál | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України