ЦИГАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
циганка «велика голка»
виникло внаслідок скорочення вислову цига́нська го́лка «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цига́нська го́лка «тс.» | ? |
цига́нка «ломиніс цілолистий, Clematis integrifolia L. Г, Нед, Пі, Маk; чина чорна, Lathyrus niger (L.) Bernh. Mak» (бот.)
для чини чорної – за темним кольором плодів рослини;
назви утворені лексико-семантичним способом від цига́нка;
р. [цыга́нка] «чина весняна, Orobus vernus L.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыга́нка «чина весняна, Orobus vernus L.» | російська |
цига́нка | ? |
циганки́ «сорт яблук червонястого кольору»
назва мотивується темно-червоним кольором яблук;
результат семантичної видозміни слова цига́нка (мн. циганки́);
р. [цыга́нка] «сорт яблук», п. cyganka;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
cyganka | польська |
цыга́нка «сорт яблук» | російська |
цига́нка (мн. циганки́) | ? |
ци́ган «представник народності індійського походження СУМ; [коваль; учасник весільного обряду]»
запозичення з грецької мови;
сгр. Tσίγγανος (› нгр. Tσιγγάνος) виникло з Ἀτσίγγανος «тс.», етимологія якого не зовсім ясна;
пов’язується з сгр. ἀϑίγγανος «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію), утвореним, мабуть, за допомогою префікса ἀ- «не» від гр. ϑιγγάνω «доторкуюся», спорідненого з лат. fingō «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю», гр. τεĩχος «мур», τοĩχος «стіна», дінд. dḗhmi «обмазує, замазує», лит. dóžti «бити, шмагати», псл. děža, укр. діжа́;
р. бр. цыга́н, др. (мн.) цыгане, п. Cygan, ч. Сikán, слц. Cigán, вл. Cygan, нл. cygan, каш. [сígôn], болг. ци́ганин, м. Циганин, схв. Ци̏ганин, Ци́га, Ци́го, слн. cigán, стсл. циганинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перецига́нити
«видурити»
цигане́нко
циганеня́
циганє́
цигани́н
цига́нити
«випрошувати»
цигани́ха
«циганова дружина»
цигані́я
«цигани»
цига́нка
ци́ганка
«чорна коза»
циганкува́тий
цига́нство
циганува́тий
циганча́
циганчу́к
цига́нщина
«весільний обряд, у якому переодягнені гості ходять по хатах, танцюють та “випрошують” різні речі»
циганя́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыга́н | білоруська |
ци́ганин | болгарська |
Cygan | верхньолужицька |
ϑιγγάνω «доторкуюся» | грецька |
τεĩχος «мур» | грецька |
dḗhmi «обмазує, замазує» | давньоіндійська |
цыгане (мн.) | давньоруська |
сígôn | кашубський |
fingō «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю» | латинська |
dóžti «бити, шмагати» | литовська |
Циганин | македонська |
cygan | нижньолужицька |
Cygan | польська |
děža | праслов’янська |
цыга́н | російська |
ганин | сербохорватська |
Tσίγγανος виникло з Ἀτσίγγανος «тс.» (› нгр. Tσιγγάνος) | середньогрецька |
ἀϑίγγανος «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію) | середньогрецька |
Cigán | словацька |
cigán | словенська |
циганинъ | старослов’янська |
діжа́ | українська |
Ци́га | українська |
Ци́го | українська |
Сikán | чеська |
ἀ- «не» | ? |
τοĩχος «стіна» | ? |
ци́ган «польовий горобець, Passer montanus L.» (орн.)
назви утворено лексико-семантичним способом від ци́ган з огляду на темні (чорні або коричневі) тони в забарвленні цих птахів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ци́ганка
«чайка звичайна, Vanellus vanellus L. ВеНЗн; сіра чубата гуска Л»
циганчу́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ци́ган (чорні або коричневі) | ? |
цигано́к «складний ножик»
запозичення з польської мови;
п. cyganek «тс.» є демінутивною формою від cygan «тс.», що виникло лексико-семантичним шляхом від етноніма Cygan «циган»;
мотивація назви не зовсім ясна;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
cyganek «тс.» | польська |
cygan «тс.» | ? |
Cygan «циган» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України