ЦЕРКОВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
це́рква
псл. *сr̥ky, род. в. *сr̥kъve;
праслов’янське запозичення з германських мов;
пор. гот. *kyrikō «церква», двн. chirihha, днн. kirika, дангл. cirice, circe «тс.», що походять від гр. ϰυριϰὸν (οἰϰίον) «Господній (дім)», (ϰυρια-ϰόν), який являє собою форму с. р. прикметника ϰυριαϰός, утвореного від ϰύριος «повелитель, володар; Господь»;
припускалося також два різні запозичення: балканослов’янське crьky з гот. *kyrikō та пізніше моравсько-паннонське cirъky зі старобаварської форми дав. в. одн. chirichun (Nahtigal IF 57, 70);
неприйнятне виведення *сr̥ky з нар.-лат. *cyrica (Boháč LF 35, 440);
пояснення початкового с- див. ЭССЯ 3, 198–199;
р. це́рковь, бр. царква́, др. цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія», п. cerkiew, каш. cerkvjô, ч. církev, слц. cirkev, вл. cyrkei, нл. cerkwja, cerkwa, полаб. cårk’áі, болг. цъ́рква, м. црква, схв. цр̑ква, слн. cårkev, стсл. црькы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надцерко́вний
це́рківка
«вид писанки»
церківни́к
«дзвонар і паламар»
це́рков
це́рковка
«тс.»
церко́вний
церко́вник
церко́вниця
церко́вщина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| царква́ | білоруська |
| цъ́рква | болгарська |
| cyrkei | верхньолужицька |
| *kyrikō «церква» | готська |
| *kyrikō | готська |
| ϰυριϰὸν «Господній (дім)» (οἰϰίον) | грецька |
| cirice | давньоанглійська |
| chirihha | давньоверхньонімецька |
| kirika | давньонижньонімецька |
| цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія» | давньоруська |
| cerkvjô | кашубський |
| црква | македонська |
| *cyrica | народнолатинська |
| cerkwja | нижньолужицька |
| cerkwa | нижньолужицька |
| cårk'áі | полабська |
| cerkiew | польська |
| *сr̥ky | праслов’янська |
| прикметника | російська |
| це́рковь | російська |
| ква | сербохорватська |
| cirkev | словацька |
| cårkev | словенська |
| црькы | старослов’янська |
| církev | чеська |
| *сr̥kъve | ? |
| *сr̥kъve | ? |
| *kyrikō «церква» | ? |
| circe «тс.» | ? |
| прикметника | ? |
| ϰύριος «повелитель, володар; Господь» | ? |
| chirichun | ? |
| chirichun | ? |
| chirichun | ? |
| *сr̥ky | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України